03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 357/6431/19
провадження № 51-5111 ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року,
встановив:
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року задоволено подання голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 про направлення заяви про самовідвід судді ОСОБА_6 у провадженні за заявою ОСОБА_4 про відвід слідчого судді у розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих на досудовому розслідуванні кримінального провадження №1201411000000011 до іншого суду. За результатами апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження направлено для розгляду до Володарського районного суду Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року повернуто особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується із зазначеним судовим рішенням, вимагає його скасувати та направити справу № 11-о/824/2/2020 до Київського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування своїх вимог скаржник ОСОБА_4 посилається на порушення Київським апеляційним судом при винесенні оскаржуваного судового рішення положень статей 429 , 462, 464, частини 2 статті 459, КПК та вважає, що апеляційний суд, залишивши своєю ухвалою від 08 січня 2020 року його заяву без руху, невірно визначив закінчення строку для виправлення недоліків, у зв'язку з чим не дослідив його доповнення до заяви, які надійшли до суду 16 січня 2020 року.
Обґрунтовуючи наявність нововиявлених обставин при перегляді ухвали Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, скаржник посилається на порушення положень частини 2, частини 3, частини 6 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме він вважає, що звіт про автоматизований розподіл справ між суддями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області при розгляді його заяви не був результатом автоматизованого розподілу, а був штучно сформований секретарем кримінальної канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7 . Зазначена інформація, як стверджує ОСОБА_4 , не була відома як суду під час ухвалення судового рішення, так і самому скаржнику раніше, адже він не був присутній в судовому засіданні 01 жовтня 2019 року та не володіє інформацією про те, які саме документи було досліджено Київським апеляційним судом під час винесення ухвали від 01 жовтня 2019 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.
Відповідно до частини 6 статті 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Зі змісту касаційної скарги та доданої до неї копії судового рішення вбачається, що 02 січня 2020 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_4 про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 08 січня 2020 року Київський апеляційний суд залишив зазначену заяву без руху та, керуючись положеннями статей 429, 464 КПК, надав заявнику семиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
14 січня 2020 року від ОСОБА_4 до Київського апеляційного суду надійшла заява з усуненими недоліками. Згідно з частиною 2 статті 464 КПК, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 КПК і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Так, Київським апеляційним судом, після отримання уточнень від заявника та встановлення того факту, що особа не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 08 січня 2020 року, 15 січня 2020 року було постановлено ухвалу, якою повернено заяву ОСОБА_4 особі, яка її подала.
16 січня 2020 року від ОСОБА_4 до Київського апеляційного суду надійшли доповнення та уточнення до його заяви про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами. Проте, згідно з частиною 3 статті 403 КПК ці уточнення та доповнення могли бути розглянуті судом лише у разі відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Встановлене дозволяє Суду дійти висновку, що Київський апеляційний суд не порушив приписи статей 429, 462, 464 КПК при постановленні ухвали від 15 січня 2020 року.
Щодо посилань скаржника на невмотивованість ухвали Київського апеляційного суду внаслідок порушення вимог частини 2 статті 459 КПК, Суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 459 КПК передбачено, що нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Посилання скаржника ОСОБА_4 на штучне створення звіту про неможливість автоматизованого розподілу справ у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області не слід вважати нововиявленою обставиною в контексті положень частини 2 статті 459 КПК, адже процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Колегія суддів зазначає, що згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування. Проте, належного підтвердження доводів щодо штучного створення звіту про неможливість розподілу справи між суддями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2019 року скаржник суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали, додані до скарги, не містять.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 459 КПК нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, на яких ґрунтується судове рішення. Належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
Встановлені обставини дозволяють Суду дійти висновку про те, що доводи ОСОБА_4 щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених Київським апеляційним судом при постановленні ухвали від 15 січня 2020 року не обґрунтовують належним процесуальним чином наявність саме нововиявлених обставин при перегляді ухвали Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК у разі, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, то суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частиною 2 статті 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року.
Ухвала Суду остаточна й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3