Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 205/6635/18
провадження № 61-18818св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав,
за касаційною скаргою адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, уточнивши який просила позбавити відповідача батьківських прав у відношенні їх дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалий час відповідач донькою не цікавиться, матеріально не забезпечує, не проживає з нею, її вихованням і станом здоров'я не цікавиться та не відвідує, тобто не виконує покладені на нього законом обов'язки батька, навмисно ухиляючись від їх виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 10 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання батька щодо належного виконання своїх обов'язків. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 17жовтня 2019 року до Верховного Суду, адвокат Пташинський О. А. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якого, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до частини другої цієї статті, ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін апеляційний суд ухвалюючи постанову не зазначив у ній, якими саме доказами доводи відповідача були підтверджені під час перегляду справи.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Проте, усі наведені доводи відповідача дають привід виключно для припущення про його бажання виховувати дитину, вони не мають беззаперечної доказової сили.
Як рішення суду першої інстанції так і рішення суду апеляційної інстанції не відповідають закону, оскільки в повній мірі не відповідають принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу, що призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права наслідком чого є неправильне вирішення справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
05 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 31 березня 2006 року по 31 березня 2007 року.
04 листопада 2015 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2007 року з відповідача на користь позивача на утримання доньки стягнуто аліменти, з метою виконання якого 26 квітня 2007 року суд видав виконавчий лист.
Постановою Новокодацького ВДВС від 02 березня 2018 року до виконання прийнято виконавче провадження № 31086854.
Згідно з довідкою Новокодацького ВДВС заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 січня 2019 року складає 75 860,89 грн.
Сторони стосунки не підтримують, не спілкуються, донька проживає разом із позивачем.
Висновком органу Опіки та піклування Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 537 від 06 листопада 2018 року визначено доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 під час судового провадження телефонував ОСОБА_1 , просив дозволити зустрітися з дитиною, але позивач відповіла категоричною відмовою. Зазначені обставини не спростовані.
ОСОБА_2 намагається спілкуватися з донькою, бажає приймати участь у її житті та вихованні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 , указував на те, що позивач перешкоджає йому бачитися з дитиною. Має намір спілкуватися з дитиною, займатися її вихованням в подальшому, просив позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Установивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого нехтування батьком своїми обов'язками відносно дочки, а також відсутністю навмисних дій з невиконання своїх обов'язків батьком, з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги той факт, що батько бажає продовжувати спілкуватися з дочкою, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі. Сам по собі факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, стосуються переоцінки доказів, та зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні
підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило