Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 520/14971/16-ц
провадження № 61-13408 ск 19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк), перейменоване у Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), звернулося у суд з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог просило звернути стягнення на спадкове майно, предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що 14 серпня 2006 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 675-7 ДОУ1П. Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті позичальника спадкоємицею стала ОСОБА_1 , яка не виконує вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Одеси 30 квітня 2018 року позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 14 серпня 2006 року № 675-7 ДОУ1П у розмірі 10 784,05 долара США, в тому числі: 10 648 доларів США - борг за кредитом; 136,05 долара США - борг за відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, жилою площею 40,7 кв. м, загальною площею - 70,5 кв. м, яка перейшла у спадщину ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у сумі 4 136,33 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача на звернення стягнення на спірну квартиру виникло на підставі статті 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 33 Закону України «Про іпотеку». Оскільки квартира ОСОБА_2 і відповідачем використовувалася та використовується для постійного проживання, інше житло відсутнє, площа квартири менша за 140 кв. м, то застосовуються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»від 07 червня 2014 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, здійснено перерозподіл судових витрат, стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 204,49 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц. Банк не довів факт пред'явлення вимоги кредитодавцем до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України. ОСОБА_1 письмовим зверненням від 12 грудня 2014 року за вх. № 56-2/2215-546, направленим на адресу банку, повідомила банк про наміри набуття предмета іпотеки у спадщину після смерті чоловіка - позичальника за кредитним договором. Банк пропустив строк на пред'явлення вимоги до спадкоємця, встановлений статтею 1281 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 липня 2019 року АТ «УкрСиббанк» через представника Воронцова Д. Ю. надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, в якій просило суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2018 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк».
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ «УкрСиббанк» про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в частині стягнення судового збору.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не розмежував грошові та забезпечувальні зобов'язання, правове регулювання яких є відмінним, у них різні підстави виникнення та припинення.
Так, зміст спірних правовідносин охоплює декілька зобов'язань ОСОБА_2 перед банком, а саме: грошові зобов'язання, що виникли на підставі кредитного договору, в яких ОСОБА_3 був позичальником і в подальшому, у зв'язку з невиконанням умов цього договору - боржником; забезпечувальні (майнові) зобов'язання, що виникли на підставі договору іпотеки від 14 серпня 2006 року, в яких ОСОБА_2 був іпотекодавцем і передав у іпотеку позивачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначені зобов'язання увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 та в подальшому отримані у спадок ОСОБА_1 .
У цій справі позивач не заявляв грошові вимоги.
Обсяг відповідальності спадкоємців за грошовими вимогами кредитора полягає у виникненні обов'язку з виконання грошового зобов'язання в межах вартості спадкового майна.
Слід розрізняти звернення стягнення на всю спадкову масу та на предмет іпотеки, що відбувається відповідно до Закону України «Про іпотеку».
Закон України «Про іпотеку» не передбачає для спадкоємців іпотекодавця обов'язок вчиняти певні дії після смерті останнього, оскільки права та обов'язки іпотекодавця переходять до спадкоємця на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку».
Стаття 1281 ЦК України на час вирішення апеляційним судом справи діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, тому саме ця редакція підлягала застосуванню, а не та, що втратила чинність. Нова редакція даної статті передбачає отримання свідоцтва про спадщину, з чим закон пов'язує обрахування строку заявлення вимог кредиторами, що саме і мав встановлювати суд апеляційної інстанції.
Банк не вважає лист відповідача від 12 грудня 2014 року про оформлення нею спадщини після смерті чоловіка належним повідомленням про відкриття спадщини, оскільки відповідач не виконала обов'язок щодо надання свідоцтва про смерть чоловіка.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
14 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 675-7 ДОУ1П, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 49 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних до 14 серпня 2016 року.
Для забезпечення виконання кредитного зобов'язання на підставі договору іпотеки ОСОБА_2 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до бланку письмового звернення від 12 грудня 2014 року за вх. № 56-2/2215-546, наданого кредитодавцю, ОСОБА_1 повідомила ПАТ «УкрСиббанк» про її наміри набути предмет іпотеки у спадщину після смерті позичальника - її чоловіка.
14 червня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направив Третій одеській державній нотаріальній конторі, у якій було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , лист-вимогу до спадкоємців про виконання зобов'язання за кредитним договором повністю, шляхом одноразового платежу, про що відповідачу повідомив нотаріус, однак, вимоги банку виконані не були.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Доводи касаційної скарги про те, що у спірних правовідносинах стаття 1281 ЦК України не застосовується, є безпідставними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Кредитор спадкодавця протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, мав пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин).
Оскільки, іпотека, є видом забезпечення виконання зобов'язання, Верховний Суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц, відповіднодо якого приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою.
За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 4) кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 5) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Сплив визначених у статті 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Оскільки спадкодавець був і позичальником за кредитним договором, й іпотекодавцем за договором іпотеки, після його смерті відбувається заміна позичальника за кредитним договором на спадкоємця, який прийняву спадщину спадкове майно (у цій справі - квартира). Такий спадкоємець за визначених у законодавстві умов надалі несе відповідальність за кредитним договором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц).
Відповідно письмового звернення ОСОБА_1 від 12 грудня 2014 року за вх. № 56-2/2215-546 до банку, відповідач 12 грудня 2014 року повідомила ПАТ «УкрСиббанк» про смерть свого чоловіка - позичальника.
До позовної заяви банк додав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену 09 липня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т. В.
Проте ПАТ «УкрСиббанк» лише 14 червня 2016 року направив Третій одеській державній нотаріальній конторі, у якій було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , лист-вимогу до спадкоємців про виконання зобов'язання за кредитним договором повністю, шляхом одноразового платежу.
Доводи касаційної скарги про застосування до спірних правовідносин статті 1281 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» є безпідставними.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Цей Закон набрав чинності 04 листопада 2018 року, тобто вже після закінчення строку, зазначеного у чинній на час відкриття спадщини редакції статті 1281 ЦК України.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не містять підстав для скасування рішень суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вирішена справа із застосуванням норм матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуАкціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова
В. О. Кузнєцов