Ухвала
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 592/12560/18
провадження №/ 61-1509ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2019 року у складі судді Литовченка О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор «Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Приходько Ірина Миколаївна, про визнання протиправними та скасування рішень Сумської міської ради, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_2 у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Сумської міської ради від 03 березня 2015 року № 4082-МР «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » та рішення Сумської міської ради від 27 квітня 2016 року № 716-МР «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 »; визнати незаконним та скасувати рішення від 11 травня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0168 га в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 14457433, індексний номер 29552209.
Позов мотивував тим, що він проживає в АДРЕСА_2 у багатоквартирному житловому будинку, де всі квартири приватизовані. У дворі будинку знаходиться туалет з вигрібною ямою загального користування і каналізаційний колодязь, які розташовані на земельній ділянці, що передана у власність ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що рішення Сумської міської ради № 4082-МР від 03 березня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .» та від 27 квітня 2016 року
№ 716-МР «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 .» прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України, в результаті зловживання службовим становищем посадовими особами Сумської міської ради, Управління архітектури та земельних відносин, Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, Управління Держгеокадастру у Сумському районі, просив задовольнити його позовні вимоги.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 грудня
2019 року, позов залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій він просив скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від
31 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 грудня
2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Сумської міської ради, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0168 га в АДРЕСА_1 , вартістю 29 374,00 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня
2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор «Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Приходько Ірина Миколаївна, про визнання протиправними та скасування рішень Сумської міської ради, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик