Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 464/9254/14-ц
провадження № 61-9277св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічними позовами - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс»,
позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа за зустрічними позовами - товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс»,
третя особа за зустрічними позовами ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня 2015 року у складі судді Шашуріної Г. О. та рішення апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Богонюка М. Я., Крайник Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі -
ПАТ «Фідобанк») звернулося до суду з позовними вимогами до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс» (далі - ТОВ «Торіс») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та відповідачем
ТОВ «Торіс» було укладено генеральну кредитну угоду № 010/1302/003.
В рамках генеральної кредитної угоди 18 грудня 2008 року укладено кредитний договір № 011/3530/10/61430, згідно з яким ВАТ «Ерсте Банк» надав відповідачу ТОВ «Торіс» кредит у розмірі 387 492,00 доларів США на строк до 17 грудня 2010 року зі сплатою 17,0 % річних за користування кредитом. 07 грудня 2010 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Торіс» укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору, якою встановлено новий графік погашення заборгованості з кінцевою датою 14 грудня
2012 року. Для забезпечення належного виконання даного договору
19 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачами
ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно з яким останні взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ТОВ «Торіс» з виконання умов кредитного договору. Однак, відповідач ТОВ «Торіс» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки згідно з графіком не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість.
З урахуванням викладеного, ПАТ «Фідобанк» просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 430 511,70 грн та судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.
Крім того, позивач ПАТ «Фідобанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Торіс», ОСОБА_3 ., ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 369 332,59 грн та судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір
№ 014/3530/4/08401, згідно з яким ВАТ «Ерсте Банк» надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 812 508,00 доларів США на строк до 23 грудня 2017 року зі сплатою 12,0 % річних за користування кредитом. Для забезпечення належного виконання даного договору 24 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачами ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» було укладено договори поруки, згідно з яким останні взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 з виконання умов кредитного договору. Однак, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки згідно з графіком не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість. На вимоги про погашення заборгованості відповідачі не реагують, що змусило позивача звернутись до суду з цим позовом.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги та згідно з заявою від 30 січня 2015 року у зв'язку зі збільшенням розміру заборгованості просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2008 року
№ 011/3530/10/61430 в розмірі 7 665 891,30 грн та судові витрати в розмірі
3 654,00 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Торіс», ОСОБА_3 ., ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 014/3530/4/08401 в розмірі 10 052 146,05 грн та судові витрати в розмірі 3 654, 00 грн.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Фідобанк» про припинення договір поруки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ВАТ «Ерсте Банк» було змінено термін виконання основного зобов'язання за укладеними з ТОВ «Торіс» і
ОСОБА_5 кредитними договорами шляхом направлення в жовтні
2010 року вимог про дострокове повернення кредитів. Тобто, шестимісячний строк заявлення вимоги до поручителів розпочався у банку-кредитодавця, починаючи з жовтня 2010 року і сплив у лютому 2011 року. З підстави завершення строку пред'явлення вимоги до поручителів порука припинилась і вимога до поручителів, заявлена в позовних заявах
ПАТ «Фідобанк» від 03 вересня 2014 року та 08 вересня 2014 року є безпідставною. З урахуванням наведеного, просили суд визнати припиненими договори поруки від 19 грудня 2007 року
№ 011/3530/10/08118/1, № 011/3530/10/08118/2, 011/3530/10/08118/3, укладені між ВАТ «Ерсте Банк», ТОВ «Торіс» та ОСОБА_1 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ; визнати припиненими договори поруки від 24 грудня 2007 року № 014/3530/4/08401/1, № 014/3530/4/08401/2, укладені між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2015 року закрито провадження в частині позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до
ТОВ «Торіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 18 грудня 2008 року № 011/3530/10/61430 та за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 014/3530/4/08401.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2015 року зустрічні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки від 19 грудня та 24 грудня 2007 року залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня
2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», третя
особа - ТОВ «Торіс», про визнання договору поруки припиненим - задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 19 грудня 2007 року
№ 011/3530/10/08118/1, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ТОВ «Торіс» та ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ТОВ «Торіс», про визнання договору поруки припиненим - задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 19 грудня 2007 року
№ 011/3530/10/08118/2, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ТОВ «Торіс» та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ТОВ «Торіс», про визнання договору поруки припиненим - задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 19 грудня 2007 року
№ 011/3530/10/08118/3, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ТОВ «Торіс» та ОСОБА_3
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243,60 грн.
У задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 ,
ТОВ «Торіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», третя
особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим - задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 24 грудня 2007 року
№ 014/3530/4/08401/1, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим - задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 24 грудня 2007 року
№ 014/3530/4/08401/2, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Фідобанк» задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/3530/10/61430 від 18 грудня 2008 року, та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», треті особи: ТОВ «Торіс», ОСОБА_2 , про визнання договорів поруки № 011/3530/10/08118/1 від 19 грудня
2007 року та № 014/3530/4/08401/1 від 24 грудня 2007 року припиненими скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Торіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/3530/10/61430 від 18 грудня 2008 року відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», третя
особа - ТОВ «Торіс», про визнання договору поруки № 011/3530/10/08118/1 від 19 грудня 2007 року задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 19 грудня 2007 року
№ 011/3530/10/08118/1, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ТОВ «Торіс» та ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», третя
особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки № 014/3530/4/08401/1 від 24 грудня 2007 року задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 24 грудня 2007 року
№ 014/3530/4/08401/1, укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_6 та ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн.
В іншій частині рішення Сихівського районного суду міста Львова
від 12 березня 2015 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 вересня 2016 року ПАТ «Фідобанк» звернулося через засоби поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 12 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості по невиконаним зобов'язанням та понесених судових витрат на користь ПАТ «Фідобанк», мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що після надіслання вимог про дострокове повне погашення заборгованості 17 вересня 2010 року між банком та відповідачами досягнуто згоди щодо внесення змін до укладених кредитних договорів та договорів поруки в частині встановлених нових термінів погашення заборгованості та відповідного графіку.
Крім того, після надсилання вимог про дострокове погашення заборгованості у жовтні 2010 року в межах шестимісячного строку, протягом якого кредитор мав би звернутись до поручителів з позовом про стягнення заборгованості були підписані додаткові угоди до договорів поруки.
Оскільки судом не враховано того, що сторонами 07 грудня 2010 року укладено додаткові угоди до кредитного договорів та договорів поруки якими встановлено строки та графіки погашення заборгованості, а тому висновок суду про те, що ПАТ «Фідобанк» звернулося до суду з пропуском трирічного строку не відповідає закону.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 464/9254/14-ц з Сихівського районного суду міста Львова.
У грудні 2016 року матеріали цивільної справи № 464/9254/14-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року матеріали цивільної справи № 464/9254/14-ц передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 611/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-9277св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
№ 464/9254/14 від 10 березня 2016 року визначено колегію апеляційного суду у складі: Ванівського О. М. (суддя-доповідач), Федоришина А. В., Богонюка М. Я.
У той же час, 14 липня 2016 року справу № 464/9254/14 в апеляційному суді Львівської області розглянула колегія суддів у складі: Ванівського О. М., Богонюка М. Я., Крайник Н. П.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено неповноважним складом суду, що є порушенням норм процесуального права, та в силу пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу
ПАТ «Фідобанк» слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило