Ухвала
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 635/934/17
провадження № 61-279ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю АДРЕСА_2.
Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 має цільове призначення - для колективного гаражного будівництва.
05 червня 2012 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0048 га, яка розташована на території Циркунівської сільської ради Харківської області, АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуального гаражу в межах від літ. «А» до літ. «Б» - землі ОСОБА_5 (ділянка № НОМЕР_1 ), від літ. «Б» до «В» - землі ОСОБА_6 (ділянка № НОМЕР_2 ), від літ. «В» до «Г» - землі загального користування, від літ. «Г» до «А» - землі ОСОБА_7 (ділянка № НОМЕР_3).
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 відділення, 12, площею 0,0048 га, з цільовим призначенням для колективного гаражного кооперативу, кадастровий номер, на якій розташоване нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_4, НОМЕР_5).
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області
від 09 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 площею 0,0048 га, з цільовим призначенням - для колективного гаражного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 (особа, яка не була залучена до участі у справі) оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції право власності на спірну земельну ділянку належало на підставі договору купівлі-продажу
ОСОБА_4 , який до участі у справі не був залучений, оскільки його законні права та інтереси були порушені.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі
з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також
у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити
у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суди встановили, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю АДРЕСА_2.
Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , цільове призначення - для колективного гаражного будівництва.
05 червня 2012 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0048 га, яка розташована на території Циркунівської сільської ради Харківської області, АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуального гаражу в межах від літ. «А» до літ. «Б» - землі ОСОБА_5 (ділянка № НОМЕР_1 ), від літ. «Б» до «В» - землі ОСОБА_6 (ділянка № НОМЕР_2 ),
від літ. «В» до «Г» - землі загального користування, від літ. «Г» до «А» - землі ОСОБА_7 (ділянка № НОМЕР_3).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статей 17, 18 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядкулише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб.
Крім того, процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення наділені учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Апеляційний суд установив, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції право власності на спірну земельну ділянку належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня
2012 року.
На момент розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 до участі у справі не залучався, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог чинного ЦПК позбавлений можливості залучати до участі у справі осіб, які не брали участі у справі та права та законні інтереси яких були порушені.
Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня
2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк