Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 537/527/13-ц
провадження № 61-1829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
12 січня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 02 червня 2008 року № ML-D05/023/2008 в розмірі 316 220,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 18 478,43 доларів США, що станом на 12 січня
2015 року за курсом Національного банку України еквівалентно 291 220,00 грн та пені - 25 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_2 15 березня 2019 року подала апеляційну скаргу на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня
2015 року. У скарзі просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення мотивуючи це тим, що при проголошенні рішення вона не була присутня, з повним текстом ознайомилася лише 14 листопада 2018 року при ознайомленні
з матеріалами справи.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року.
27 грудня 2018 року ОСОБА_2 подала до Полтавського апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня
2015 року посилаючись на те, що про наявність судового рішення вона дізналася
у листопаді 2018 року, після чого звернулася до суду з метою ознайомлення зі змістом рішення, так як вважала, що її представником у повній мірі вчинені дії, спрямовані на захист її прав та у позові до неї відмовлено.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня
2015 року відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а зазначені підстави для поновлення строку не є поважними.
Аргументи учасників справ
У січні 2019 рокуОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при проголошенні рішення суду першої інстанції ні вона, ні її представник, присутні не були, з повним текстом судового рішення ознайомилася лише 14 листопада 2018 року при ознайомленні
з матеріалами справи.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
03 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з підпункту 13 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені
в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з цим, у підпункті 9 пункту 1 розділу Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 подала 15 березня 2019 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України (у редакції, чинній
з 15 грудня 2017 року).
Згідно частини другої статті358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до частини першої статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження(PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня
2008 року).
Встановивши, що апеляційну скаргу на рішення Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2015 року ОСОБА_2 подала
15 березня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, ОСОБА_2 не надала доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв'язку
з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат