Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 298/131/17
провадження № 61-28159св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року в складі судді Тарасевича П. П.та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в складі колегії суддів:
Джуги С. Д., Куштана Б. П., Мацунича М. В.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» (далі -
КС «Тур'я») звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2008 року укладено договір кредиту-поруки № 103/2, згідно з яким КС «Тур'я» надала, а ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 500,00 грн строком на 24 місяці з 31 березня
2008 року до 28 березня 2010 року зі платою за користування ним у розмірі 45 % річних. За договором кредиту-поруки ОСОБА_2 виступив як поручитель
і взяв на себе зобов'язання перед позивачем солідарно з боржником відповідати за виконання ним свого обов'язку за кредитним договором.
Оскільки ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань, станом на
24 січня 2017 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 28 488,76 грн,
з яких: 6 503,47 грн - заборгованість за кредитом, 21 985,29 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути вказану суму боргу
з відповідачів солідарно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 30 березня 2017 року позов КС «Тур'я» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Тур'я» заборгованість у сумі 28 488,76 грн, з яких: 6 503,47 грн - заборгованість за кредитом; 21 985,29 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року рішення Великоберезнянського районного суду від 30 березня 2017 року
в частині солідарного стягнення судового збору скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави по 800,00 грн
з кожного. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання про стягнення судових витрат, не враховано, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували обставини членства відповідача у КС «Тур'я», що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки ОСОБА_1 не була членом КС «Тур'я», тому позивач не мав права укладати з нею договір. КС «Тур'я» не мала відповідних ліцензій. Кредитний договір підписаний неуповноваженою особою - ОСОБА_4 , яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Рішення про надання їй кредиту
КС «Тур'я» не приймалось.
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення КС «Тур'я» на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі, зупинено виконання рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 31 березня 2008 року між КС «Тур'я» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту-поруки № 103/2, згідно з яким КС «Тур'я» зобов'язалася надати позичальникові грошові кошти у розмірі 8 500,00 грн на умовах строковості, звітності, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом, визначені договором. Кредит надається терміном на 24 місяці з 31 березня 2008 року до 28 березня 2010 року, за користування яким сплачуються 45 % річних.
За цим же договором ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання солідарно
з ОСОБА_1 відповідати в повному обсязі перед позивачем за своєчасне та повне виконання боржником свого обов'язку за кредитним договором.
Згідно з пунктом 5.1 договору кредиту-поруки від 31 березня 2008 року № 103/2 поручитель поручається перед спілкою за виконання позичальником обов'язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов'язань у повному обсязі солідарно терміном на десять років з дня укладення договору але не раніше виконання всіх зобов'язань за ним.
Відповідно до пункту 8.1 договору кредиту-поруки сторони домовилися про встановлення десятирічної позовної давності.
Згідно з видатковим касовим ордером від 31 березня 2008 року № 224 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованістьза кредитним договором станом на 24 січня 2017 року становить 28 488,76 грн, з яких 6 503,47 грн заборгованість за кредитом, 21 985,29 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило
є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так
і недоговірних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суди не врахували, що пунктом 1.2 договору кредиту-поруки від 31 березня
2008 року № 103/2 встановлений строк дії цього договору до 28 березня
2010 року, у зв'язку з чим право позивача нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом після закінчення спливу визначеного договором строку кредитування припинилося.
Ураховуючи, що проценти за користування кредитними коштами за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані позивачем станом на 24 січня 2017 року, суди зробили неправильний висновок про їх стягнення з відповідачів у повному обсязі.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій установивши, що між сторонами укладено кредитний договір, який не виконує позичальник, дійшли правильного висновку, що основна сума боргу по кредитному договору в розмірі 6 503,47 грн.підлягає стягненню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково ухвалені без додержання норм права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення процентів та направити справу в цій частині до апеляційного суду на новий розгляд.
Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання цих судових рішень у нескасованій частині.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року
в частині задоволення позовних вимог Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 21 985,29 грн заборгованості за відсотками за користування кредитомскасувати.
Справу № 298/131/17в частині позовних вимог Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 21 985,29 грн заборгованості за відсотками за користування кредитомпередати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області
від 30 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 6 503,47 грн заборгованості за кредитом залишити без змін.
Поновити виконання рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» 6 503,47 грн. заборгованості за кредитом.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук