Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 175/70/14-ц
провадження № 61-11701св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яка підписана представником Криловою Оленою Леонідівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 17 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№DNK0A800001417, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 361,51 доларів США строком до 16 січня 2013 року.
В порушення взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 23 грудня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 18 170,24 доларів США, яка склалась з наступного: 3 973,17 доларів США - заборгованість за кредитом, 915,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 641,31 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1 0743,67 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до договору : 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 863,76 доларів США - штраф (процентна складова).
Просили стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 170,24 доларів США, що еквівалентно 145 180,21 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитно-заставним договором №DNK0A800001417 від 17 січня 2008 року в розмірі 18 170,24 доларів США, що еквівалентно 145 180,21 грн, а також судовий збір у розмірі 1 451,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник не виконував взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення сум кредиту, у зв'язку із чим наявні підстави для стягнення заборгованість на користь позивача.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 23 грудня 2014 року по цивільній справі № 175/70/14 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року скасовано.
У задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано дострокове звернення банку з вимогами про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі шляхом звернення стягнення на заставне майно, що змінило строк виконання грошового зобов'язання, відсутні докази чи було реалізовано заставний транспортний засіб, тобто наданий позивачем розрахунок не є достовірним доказом розміру невиконаних зобов'язань позичальника, а інших доказів, які б давали змогу встановити дійсний розмір боргових зобов'язань відповідача, суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», подало касаційну скаргу, яка підписана представником Криловою О. Л., у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено докази по справі, невірно витлумачено та застосовано норми матеріального права. Банк надав до суду розрахунок заборгованості з якого вбачається, що відповідач дійсно отримала грошові кошти, але не сплачувала кошти за користування кредитом. Як вбачається з розрахунку заборгованості, заставний автомобіль було реалізовано у вересні 2013 року, кошти від реалізації 05 вересня 2013 року було зараховано на погашення кредитної заборгованості, отже апеляційний суд не дослідив належним чином вказаний рахунок. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, конттрозрахунок не наданий, судово-економічна експертиза не призначалась. Задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/70/14-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору № DNK0A800001417 від 17 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у розмірі 6 361,51 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9% на рік з кінцевим терміном повернення 16 січня 2013 року.
Предметом застави у вищевказаному договорі є транспортний засіб: легковий автомобіль марки - DAEWOO LANOS, 2005 року випуску, номер кузову - НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1,5 куб.см., державний номерний знак - НОМЕР_2 .
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2012 року передано в заклад Приватбанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль DAEWOO, модель: LANOS, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий, № кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNК0А800001417 від 17 січня 2008 року в сумі 5 811,90 доларів США, що в еквіваленті становить 44 751,62 грн., звернуто стягнення на автомобіль DAEWOO, модель: LANOS, рік випуску 2005, тип ТЗ легковий, №кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року доповнено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення. Резолютивна частина рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2012 року викладена у такій редакції: «Позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити. Передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль «DAEWOO» модель «ЛАНОС» 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі НОМЕР_1 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNK0A800001417 від 17 січня 2008 року в сумі 5 811,90 доларів США, що в еквіваленті становить 44 751,62 гривень (з яких 5 332 доларів США - заборгованість за кредитом, що в еквіваленті становить 41 056,40 гривень; 91,81 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що в еквіваленті становить 706,94 гривень; 76,34 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, що в еквіваленті становить 587,82 гривень; 4,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що в еквіваленті становить 31,34 гривень; 32,47 доларів США - штраф фіксована частина відповідно до умов Кредитного договору №DNK0A800001417 від 17 січня 2008 року, що в еквіваленті становить 250,02 гривень; 275,21 доларів США - штраф процентна складова відповідно до умов Кредитного договору №DNK0A800001417 від 17 січня 2008 року, що в еквіваленті становить 2119,12 гривень) звернути стягнення на автомобіль «DAEWOO» модель «ЛАНОС» 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі НОМЕР_1 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2012 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року залишено без змін.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Згідно з частиною першою 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що дострокове стягнення кредиту змінює строк кредитного договору, на зазначені вимоги закону та обставини справи не звернув уваги, не встановив коли настав строк виконання основного зобов'язання; не з'ясував за який період нарахована заборгованість; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України; не перевірив та не встановив за який період нараховані відсотки за кредитним договором; не звернув уваги та не дав належної оцінки інформації, викладеній в довідці від 07 липня 2014 року № Э.DD.0.0.0.0/2-6255 стосовно реалізації заставного майна (т. 1 арк. спр. 97) та виписки з рахунку відповідача за період з 17 січня 2008 року по 14 травня 2014 року (т. 1 арк. спр. 81-82)та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яка підписана представником Криловою Оленою Леонідівною, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року cкасувати.
Справу № 175/70/14-ц передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук