Справа № 641/4900/18 Головуючий суддя І інстанції Боговський Д. Є.
Провадження № 22-ц/818/396/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші справи позовного провадження
30 січня 2020 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Боговського Д.Є., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариса В'ячеславівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, про визнання недійсною довіреності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просила визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, посвідчену ПН ХМНО Железняк Л.В. 20 лютого 2017 року, зареєстровану в реєстрі за № 291, 292, від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 01.03.2017 ПН ХМНО Железняк Л.В., реєстровий № 354; скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснену ПН ХМНО Железняк Л.В. 01.03.2017, номер запису: 19265751; скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснену ПН ХМНО Кошель Т.В. 12.07.2017, номер запису: 21351214.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 20.02.2017 ПН ХМНО ОСОБА_6 було посвідчено довіреність для представництва інтересів позивача на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які незалежно одна від одної мали право від імені ОСОБА_1 оформили спадщину після смерті її чоловіка та продати належну їй квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даної довіреності відповідачі отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , право власності за частку спадкового майна було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ПН ХМНО Кошель Т.В., а також уклали договір купівлі-продажу належної позивачу квартири. Позивач вказує, що про існування даної довіреності вона дізналась лише в жовтні 2017 року, а до цього часу в травні 2017 року подружжям ОСОБА_7 їй було запропоновано поїхати на вихідні відпочити за місто, вони привезли її на свою дачу в с. Мала Вовча Вовчанського району Харківської області, при цьому відібрали в неї ключі від квартири, паспорт та мобільний телефон, утримуючи її та позбавляючи спілкування із близькими та друзями. В жовтні 2017 року до неї на дачу приїхали її хрещениця, яка і відвезла позивача до м. Харкова, однак особисті речі та документи їй ОСОБА_2 не віддала. Від її хрещениці ОСОБА_1 дізналась про те, що її квартира була продана на підставі довіреності, зміст якої їй не був відомий, та одразу ж звернулась до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій подружжя ОСОБА_7 . В листопаді 2017 року їй було повернуто її паспорт, пенсійне посвідчення та посвідчення ветерана праці, з інформації у паспорті вона дізналась про зміну свого місця реєстрації. Напочатку листопада 2017 року позивач звернулась до ОСОБА_8 ХМНО ОСОБА_6 . для отримання копії тексту оспорюваної довіреності, дію якої було припинено. В подальшому позивач дізналась, що ОСОБА_2 на кошти, отримані від продажу належної позивачу квартири, придбала квартиру АДРЕСА_2 та зареєструвала місце проживання позивача саме за цією адресою. Позивач стверджує, що не уповноважувала відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на оформлення спадкового майна та продаж квартири, про існування довіреності не знала, ця довіреність вчинена була виключно в інтересах відповідачів, даний правочин був вчинений під впливом обману, тобто навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ПН ХМНО Железняк Л.В., ОСОБА_4 , Чурілова Н ОСОБА_9 , ПН ХМНО Кошель Т.В., про визнання недійсною довіреності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було досліджено в повному обсязі позов від 20.07.2018, який 16.10.2018 було уточнено (а. с. 146-151, т. 1), в якому позивачем ОСОБА_1 не було зазначено жодного факту того, що довіреність від 20.02.2017 посвідчену третьою особою ПНХМНО ОСОБА_6 було вчинено під впливом обману, а були зазначені зовсім інші факти: - що довіреність на представлення своїх інтересів, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надавала, не уповноважувала їх на продаж своєї єдиної квартири й оформлення спадкових прав на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , та те, що продаж її квартири стався в той час, коли відповідач ОСОБА_2 насильно утримувала її в селі Мала Вовча Вовчанського району Харківської області, куди її було привезено під приводом поїхати на вихідні за місто відпочити; що коштами отриманими за продаж її квартири, відповідач ОСОБА_2 розпорядилась на власний розсуд, придбавши собі квартиру АДРЕСА_2 , на яку договір купівлі - продажу, також було посвідчено третьою особо ХМНО ОСОБА_6 в якому було зазначено, що ОСОБА_2 купує цю квартиру за особисті кошти, які є її особистими заощадженнями, залишивши при цьому позивача, без її на то волевиявлення безхатьком.
Звернула увагу суду, що за 20 (двадцять) судових засідань, відповідач ОСОБА_2 , жодного разу в судове засідання не з'явилась, особисто пояснення суду не давала, окрім лише одного відзиву від 02.08.2018 (а. с. 30-33, т. 1), з якого суду стало відомо, що начебто позивач ОСОБА_1 сама порушила питання щодо продажу свого єдиного майна одразу після смерті свого чоловіка, яка тривалий час до продажу своєї квартири у ній не мешкала, начебто у зв'язку з відсутністю основних санітарно - гігієнічних умов самої квартири стан якої був непридатним для мінімальних умов проживання людини, а саме в квартирі позивача не працювали водопостачання та водовідведення, прилади для приготування та зберігання їжі були в аварійному стані, як і покриття стін, стелі та полу - ігноруючи, надані з цього приводу, пояснення позивача ОСОБА_1 , та інші наявні докази в матеріалах справи.
Послалась на те, що в своїх письмових поясненнях відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що вони вважають, заяви у цій цивільній справі, складені від імені позивача та можливо підписані нею особисто.
Вказане свідчить про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знали про можливість підписання власноручно позивачем ОСОБА_1 всіх необхідних документів у разі її на те волевиявлення, про, що свідчить, що довіреність було складено та підписано без її участі та обізнаності.
Зазначила, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні 23.05.2019 стверджували, що особисто знайомі з позивачем ОСОБА_1 , яка їм розповіла про насильницьке утримання її в селі Мала Вовча Вовчанського району Харківської області, відповідачем ОСОБА_2 , яка на неодноразові прохання позивача ОСОБА_1 відвезти її додому в місто Харків, постійно відмовляла їй та те, що вона не мала а ні бажання а ні наміру продати свою єдину квартиру АДРЕСА_1 в якій мешкала більше сорока років, тим паче не уповноважувала будь кого на виконання таких дій.
Послалась на те, що свідок ОСОБА_13 надаючи пояснення в суді пояснила, що вона працює листоношою. Протягом кількох років приходила до позивача та її чоловіка до його смерті для виплати їм пенсії. На питання чи знайома вона з відповідачем ОСОБА_2 остання повідомила, що лише один раз бачила її та спілкувалась з нею в квартирі позивача на тему оформлення довіреності для отримання пенсії, при цьому розмову було заведено самою ОСОБА_2 без участі позивача. Після зникнення позивача приблизно з травня місяця 2017 року, відповідач ОСОБА_2 сама приходила до відділення Укрпошти № 140 в місті Харкові щомісяця та отримувала пенсію позивачки ОСОБА_1 , надавши при цьому довіреність посвідчену начальником дільниці № 59 Гончаренко Н.Б., в якій стояв підпис позивача. ОСОБА_2 отримувала пенсію позивача до жовтня місяця 2017 року, поки сама позивач, прийшовши до відділення Укрпошти № 140 в місті Харкові не повідомила, що її насильно утримували в селі, назву якого остання не пам'ятала, що довіреністю на отримання своєї пенсії ні кого не уповноважувала. Після того відповідач ОСОБА_2 більше у відділенні Укрпошти №140, в місті Харкові не з'являлась.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що особисто знайома з позивачкою протягом 30 років, жодного разу не чула, щоб позивач ОСОБА_1 бажала продати свою єдину квартиру, ніколи не бачила та не чула від ОСОБА_1 про відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , лише тільки в жовтні 2017 року, коли позивач прийшла до неї до дому, розповіла їй про події, що сталися з нею на початку весни 2017 року.
Усі інші свідки, жодним чином не могли бути обізнаними, у бажанні та волевиявленні позивача ОСОБА_1 щодо надання довіреності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки навіть ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були довіреними особами в нотаріально посвідченій довіреності від 20.02.2017, надали пояснення суду, що жодна з них не були раніше знайомі з позивачем ОСОБА_1 , а бути підписантом та довіреною особою в довіреності їх запросила бути не позивач ОСОБА_1 а відповідач ОСОБА_2
Свідки, ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснили, що стосовно відношень між позивачем та відповідача ОСОБА_2 їм було відомо лише зі слів самого відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку із чим на такі та інші запитання, не змогли надати аргументованих пояснень, на що суд також не звернув уваги.
Вказала, що суддя Боговський Д.Є. був не об'єктивним, не справедливим та упередженим.
ОСОБА_5 суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказала, що позивачем не було належним чином позовних вимог, а заявлені нею клопотання були безпідставними та не ґрунтувались на вимогах закону.
Зазначила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції її було допитано у якості свідка та вона показала, що ОСОБА_1 була особисто присутня при укладенні попереднього договору купівлі-продажу, особисто отримала суму завдатку та повідомила про те, що вона є неписемною, а також те, що вона не бажає мешкати одна.
Послалась на те, що свідками було підтверджено факт багаторічної дружби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказала про існування заповіту ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Зауважила, що представником ОСОБА_1 у суді першої інстанції була її хрещениця, яка відмовилась від надання свідчень.
Приватний нотаріус Кошель Т.В. також надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію послалась на те, що ОСОБА_5 є належним набувачем спірного майна. Нею при посвідченні правочину були дотримані всі вимоги закону, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Частина третя статті 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2017 ПН ХМНО Железняк Л.В. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють незалежно одна від одної, оформити спадкове право довірителя на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_24 ; зібрати необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та продати від імені ОСОБА_1 за суму та на умовах на їх розсуд цю квартиру.
В тексті довіреності міститься вказівка на те, що дана довіреність була посвідчена за місцем знаходження довірителя за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку із похилим віком останньою; довіреність підписана за дорученням ОСОБА_1 та у її присутності визначеною останньою особою, а саме ОСОБА_4 у зв'язку із тремтінням рук ОСОБА_1 та тим, що вона не письменна.
Додатково у довіреності зазначено, що текст даної довіреності було прочитано вголос самим нотаріусом для ОСОБА_1 , яка його схвалила.
Довіреність була зареєстрована в реєстрі за №№ 291, 292.
01.03.2017 ПН ХМНО ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 354, яким посвідчено, ОСОБА_1 є спадкоємцем визначеного в заповіті майна її чоловіка ОСОБА_24 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спадщина складається з 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 ; того ж дня 01.03.2017 ПН ХМНО Железняк Л.В. внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спадщину за ОСОБА_1
29.06.2017 ПН ХМНО ОСОБА_25 посвідчено попередній договір, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 про укладення в майбутньому, але не пізніше 12.07.2017 укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
12.07.2017 ПН ХМНО ОСОБА_25 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , реєстровий № 3078.
12.07.2017 ОСОБА_2 складено розписку про отримання нею від ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 .
14.07.2017 ПН ХМНО ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_26 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), реєстровий № 1100.
09.11.2017 ПН ХМНО ОСОБА_6 припинено дію довіреності від 20.03.2017, реєстровий №№ 291,292 на вимогу довірителя ОСОБА_1 .
Згідно даних Реєстру територіальної громади м. Харкова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , знята з реєстраційного обліку за даною адресою 03.07.2017.
22.08.2017 місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .
З 17.02.2018 зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_5 .
Позивач ОСОБА_1 у тексті свого позову стверджує, що вона не була обізнана про наявність довіреності та не мала наміру на продаж належної їй квартири, вважала, що її було навмисно введено в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а тому необхідно визнати довіреність недійсною, а також визнати недійсним свідоцтво про спадщину, оскільки воно було видано на підставі заяви особи, яка діяла за недійсною довіреністю.
Позивач ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що оформлення довіреності було вчинено під впливом обману, при цьому у судове засідання не з'являлась, особисті пояснення суду не давала, як не надала жодних письмових доказів на підтвердження своїх тверджень.
Усі особи, допитані в ході розгляду справи в якості свідків, а саме ОСОБА_5 , яка є третьої особою у справі, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , яка також є третьою особою у справі, ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 своїми поясненнями жодним чином не підтвердили факт того, що позивач ОСОБА_1 не мала бажання на продаж належної їй квартири, а також оформлення спадкових прав після смерті її чоловіка, а також про її необізнаність щодо оформлення довіреності від її імені з цих питань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивачем та його представниками не надано та в ході розгляду справи судом не встановлено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при вчиненні нотаріальної дії - оформленні довіреності позивач ОСОБА_1 перебувала під впливом обману, а також про наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, що було зазначено як підстава для визнання недійсною довіреності та іншого правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.
Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а частиною 2 цієї статті передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 , ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не надала до суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що при нотаріальному посвідченні довіреності та видачі свідоцтва про спадщину на ім'я ОСОБА_1 був порушений нотаріальний порядок, або що позивач ОСОБА_1 перебувала під впливом обману чи у неї не було волі на вчинення вказаних дій, а також - про наявність умислу в діях відповідачів на заволодіння її власністю у незаконний спосіб. Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 була писемною і при посвідченні довіреності рукоприкладчик не була потрібною - об'єктивними доказами не підтверджені, як і заява про те, що ОСОБА_1 не добровільно поїхала разом з подругою на дачу, де вони спільно проживали до появи хрещениці ОСОБА_1 - ОСОБА_27 , а була викрадена ОСОБА_2 та навмисно була позбавлена свого житла. Як вбачається з вищевказаних доказів, ОСОБА_2 доглядала до хворим чоловіком ОСОБА_1 , між нею та ОСОБА_2 на ґрунті тривалих дружніх стосунків виникла довіра, існував заповіт ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , а їх відносини зіпсувалися вже після видачі довіреності, оформлення спадкових прав ОСОБА_1 на квартиру та її продаж, коли в ці відносини втрутилася хрещениця ОСОБА_1 - ОСОБА_27 . Належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів про те, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 присвоїли грошові кошти від продажу квартири ОСОБА_1 - у справі відсутні.
Як правильно встановлено судом, ОСОБА_1 не була позбавлена права на користування житлом і не стала безхатченком, оскільки з 22.08.2017 місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: у АДРЕСА_4 , яку придбала відповідач ОСОБА_2 , а з 17.02.2018 - у АДРЕСА_5 .
Доводи скарги стосовно використання ОСОБА_2 довіреності від імені ОСОБА_1 для отримання її пенсії на пошті, яка була посвідчена у ЖЕО, не підтверджують, що ОСОБА_1 була писемною, оскільки до суду не було надано доказів про обставини видачі цієї довіреності, які б про це свідчили. Посилання в доводах скарги на свідків, які не чули від ОСОБА_1 про її бажання продати квартири не є належними, допустимим і достатніми доказами того, що у неї насправді було таке бажання, оскільки судом не доведений неправомірний характер дій нотаріусів, які пересвідчилися, що ОСОБА_1 розуміла зміст своїх дій, та бажала видати довіреність на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для оформлення спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка та оформити спадкові права довірителя, укласти договір купівлі-продажу квартири, тобто її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. Порядок скасування довіреності ОСОБА_1 також підтверджує, що вона заявила нотаріусу про свою неписемність.
Апелянт не спростувала встановлених судом обставин, що усі особи, допитані в якості свідків, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не підтвердили факт того, що позивач ОСОБА_1 не мала бажання на продаж належної їй квартири, а також оформлення спадкових прав після смерті її чоловіка, а також - про її необізнаність щодо оформлення довіреності від її імені з цих питань.
Добрий характер стосунків між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з іншої - не спростовано.
Таким чином, ОСОБА_1 , не довела, що вона не була обізнана про наявність довіреності на продаж своєї квартири та не мала наміру на оформлення своєї спадщини та продаж квартири, доводами скарги не спростовуються висновки суду першої інстанції щодо законності спірного правочину.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України належним чином оцінив наявні у справі докази, навів мотиви відхилення або врахування кожного доказу, а доводами скарги не спростовуються висновки суду першої інстанції, які відповідають нормам матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 04.02.2020.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії П.В. Кісь.
О.М. Хорошевський.