Справа № 189/1648/19
2/189/67/20
іменем України
30.01.2020 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 41575,66 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.09.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 3.2 і .3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт.
У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір.
Позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов'язання за договором не виконував.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 31.07.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 41575,66 грн., яка складається з наступного: 1710,44 грн. - заборгованість за кредитом; 35747,33 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1967,89 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 4).
Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою» (а. с. 4).
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.
Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач жодних заяв та клопотань не подавав, заперечення проти позову відсутні.
На адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) направлена судова повістка, яка повернулася до суду не отримана, з приміткою пошти «адресат відсутній».
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи інформація про виклик у справі відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, розміщується безпосередньо судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, у зв'язку з чим на веб-сайті Покровського районного суду Дніпропетровської області розміщене оголошення про виклик відповідача, місце проживання (місцезнаходження) якого невідоме, у зв'язку з чим відповідач є таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.09.2008 року ОСОБА_1 підписала з позивачем заяву, в якій виявила бажання оформити на своє ім'я кредитну карту «Кредитка «Універсальна», 55 пільгового періоду» (копія, а. с. 9).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також вказано, що позичальник ознайомилася із Тарифами банку в письмовому вигляді (а. с. 9, зворот).
У заяві зазначений кредитний ліміт у розмірі 100,00 грн., визначена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 3,0% щомісяця, зазначений номер отриманої кредитної картки 5577212904374488 (а. с. 9, зворот).
Також зазначено, що відповідачка ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
Суд встановив, що між сторонами укладений кредитний договір у простій письмовій формі шляхом підписання заяви, в якій зазначений розмір кредитного ліміту, процентна щомісячна ставка за користування кредитом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, періодично сплачувала за кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом (а. с. 6-8).
Суд встановив, що при виконанні кредитного договору з боку відповідача, внаслідок порушення ним строків оплати договору, виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користуванням кредиту.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом розмір заборгованості за тілом кредиту мав змінне значення у період з 22.09.2009 року по 28.08.2015 року включно (графи №3 «залишок поточної заборгованості за кредитом», №5 «залишок простроченої заборгованості за кредитом»).
З 28.08.2015 року по 31.07.2019 року заборгованість за тілом кредиту складає 1710,44 грн. і є незмінною, при цьому розмір цього тіла зазначається у двох колонках (№3 «залишок поточної заборгованості за кредитом», №5 «залишок простроченої заборгованості за кредитом»), які при сумуванні складають 1710,44 грн., починаючи саме з 28.08.2015 року (а. с. 7).
Згідно умов кредитування (заяви, підписаної відповідачкою) базова процентна ставка за користування кредитом складає 3,0% щомісячно, тобто, 36% на рік (а. с. 9).
Як вбачається з розрахунку, позивач в односторонньому порядку змінив процентну ставку (підвищив її) і станом на 28.08.2015 року вона складала 43,2% на рік (а. с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.
Кредитний договір між сторонами укладений 08.09.2008 року, тобто до набрання чинності цим Законом, з чого суд робить висновок, що збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, яке відбулося до 10 січня 2009 року не суперечило закону.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз'яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).
У кредитному договорі, укладеному між сторонами, не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.
Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.
Суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, отже її подальша зміна у в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року не допускається.
Суд також дійшов висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку, чим порушено ст. 1056-1 ЦК України, отже дана умова договору (про зміну в односторонньому порядку процентної ставки) є нікчемною.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач станом на 28.08.2015 року мав заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1710,44 грн., залишок заборгованості за відсотками - 64,61 грн. (а. с. 7).
В період з 29.08.2015 року по 31.07.2019 року існуюча заборгованість за тілом кредиту за весь цей час була незмінною і складала 1710,44 грн.
Суд, виходячи з того, що, починаючи з 10 січня 2009 року збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірним, вважає, що проценти слід розраховувати за процентною ставкою 36% на рік за весь період заборгованості.
Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами за подальший період - з 29.08.2015 року по 31.07.2019 року (дата, станом на яку пред'явлено позовні вимоги в частині нарахованих процентів згідно позову): процентна ставка за договором складає 36% на рік, щоденний процент становить: 36% / на 360 банківських днів) = 0,1% в день.
0,1% х 1710,44 грн. (тіло кредиту) = 1,71 грн./день.
Період заборгованості за процентами з 29.08.2015 року по 31.07.2019 року складає 1431 днів.
1,71 грн./день х 1431 днів = 2447,01 грн. (сума відсотків за кредитом за період прострочення з 29.08.2015 року по 31.07.2019 року).
Проценти за весь період: 64,61 грн. (за період з 22.09.2009 року по 28.08.2015 рік) + 2447,01 грн. (за період з 29.08.2015 року по 31.07.2019 року) = 2511,62 грн.
Таким чином, до сплати підлягає заборгованість за тілом кредиту та процентами за його користування у розмірі грн. 1710,44 (тіло)+ 2511,62 грн.(відсотки) = 4222,06 грн.
Щодо стягнення штрафних санкцій, то суд дійшов наступного висновку.
Згідно позовних вимог, позивач нарахував відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1967,89 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
У кредитному договорі, який уклали сторони у вигляді підписаної анкети позичальника, не зазначений розмір штрафу, порядок його нарахування та стягнення за порушення строків погашення кредитного договору.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення штрафу, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таку ж позицію зайняв і новостворений Верховний Суд, який у постанові від 21.02.2018, ухваленій у цивільній справі №203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові від 05.03.2018, ухваленій у цивільній справі №192/156/17 (провадження №61-2109св18), дійшов аналогічного висновку з тих самих правовідносин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 195,07 грн. сплаченого судового збору, який у зв'язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 4222,06 грн. /41575,66 /х 1921,00 = 195,07 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 274-281 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 41575,66 грн. за кредитним договором №б/н від 08.09.2008 року - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08.09.2008 року року в розмірі 4222,06 грн. (чотири тисячі двісті двадцять дві гривні 06 коп.), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1710,44 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 2511,62 грн.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 195,07 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості 29092829003111.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлений 04 лютого 2020 року.
Суддя Чорна О.В.