Справа № 522/1278/20
Провадження по справі №1-кс/522/1941/20
28 січня 2020 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12019160500006685 від 21.12.2019 за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365-2 КК України, про арешт майна, -
У провадженні СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500006685 від 21.12.2019 за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2018 держаним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4 внесено відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок площею 52 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по відповідно.
Підставою виникнення права власності зазначено акт готовності об'єкта до експлуатації, №61 від 10.02.2010 видавник ДАБІ в Одеській області, технічний паспорт б/н від 28.02.2018 видавник ТОВ «Профпроект».
Так встановлено що станом на 10.02.2010 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (надалі - Постанова).
Відповідно п. 2 Постанови - Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. А для отримання зазначеного сертифіката подається акт готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто станом на 10.02.2010 Атк готовності об'єкта до експлуатації не був документом що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, таким документом був тільки сертифікат відповідності.
Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (*надалі Порядку) - Для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у резуль
таті спільної діяльності).
Згідно п. 12 Порядку - розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Таким чином наявні підстави що державний реєстратор ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, діючи в інтересах третіх осіб, без наявності відповідних документів, зловживаючи наданими повноваженнями здійснив незаконну реєстрацію права власності за громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який згідно технічного паспорту б/н від 28.02.2018 видавник ТОВ «Профпроект» нібито розташований на земельній ділянці площею 1964 кв.м.
В подальшому 12.10.2018 державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» ОСОБА_7 прийнято рішення щодо поділу вищезазначеного об'єкту нерухомості, на підставі висновку №237946 від 11.10.2018 видавник ТОВ «Пром-Строй ЛТД», технічних паспортів б/н від 11.10.2018 видавник ТОВ «Пром-Строй ЛТД», в результаті чого утворено два об'єкти нерухомості, яким присвоєні наступні адреси:
1.Житловий будинок з адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м., розташований на земельній ділянці 983 кв.м., власником якого зазначена ОСОБА_6 ;
2.Житловий будинок з адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 33,7 кв.м., розташований на земельній ділянці 983 кв.м, власником якого зазначений ОСОБА_5 ;
Згідно відповіді Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, акт готовності об'єкту до експлуатації від 10.02.2010 №61, щодо будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (на підставі якого за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на вказаний будинок) - Департаментом ніколи не погоджувалось, та в журналі реєстрації дозволів інспекції ДАБК м. одеси, дозвіл на виконання будівельних робіт за вищезазначеною адресою відповідними замовниками не значиться.
Також згідно зазначеної відповіді встановлено що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись до Одеської міської ради з заявами про виділення земельних ділянок під вищезазначеними об'єктами нерухомості, право на яке за ними зареєстровано за завідомо неправдивими документами.
В рамках розгляду зазначених заяв департаментом архітектури та містобудування ОМР встановлено що вищезазначені земельні ділянки, розташовані на території, яка згідно виписки з рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №931 від 07.12.1962р відведена Міському ветеренарно-фельдшерському пункту, площею 0,25га по АДРЕСА_2 .
Фактично на вказаній земельній ділянці розташовані будівлі ДУ «Одеська міська лікарня ветеринарної медицини», яким присвоєна адреса м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 217, та одне з окремо розташованих приміщень що має позначення літ. «Л» фактично є приміщенням на яке за громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було зареєстровано право власності за завідомо неправдивими документами та присвоєна адреса АДРЕСА_1 , та в подальшому було розділено на два об'єкти нерухомого майна з адресами Офіцерська, 34В та АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене наявні достатні підстави вважати що державні реєстратори ОСОБА_4 , ОСОБА_7 вступивши у змову з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, діючи в їх інтересах, без наявності відповідних документів та на підставі завідомо підроблених документів, зловживаючи наданими повноваженнями здійснили незаконну реєстрацію права власності за громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та в подальшому здійснили поділ на два самостійних об'єкта нерухомості з адресами, АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 , в результаті чого останні незаконно заволоділи майном територіальної громади міста Одеси, а саме приміщенням літ «В» по АДРЕСА_3 , які перебувають у користуванні ДУ «Одеська міська лікарня ветеринарної медицини» а також на теперішній час здійснюють дії направлені на незаконне заволодіння земельною ділянкою громади на яких розташована вказана будівля.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою п.1-збереження речових доказів, п.2-спеціальної конфіскації, п.3-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, п.4 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Так ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином об'єкти нерухомого майна за адресами м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34В (реєстраційний номер 1668445351101), м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34Г (реєстраційний номер 1668447051101) є об'єктом кримінально протиправних дій, право на яке набуте протиправним шляхом, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того наявна необхідність заборонити Одеській міській раді приймати рішення щодо надання в оренду та передачу у власність земельних ділянок під вищезазначеними об'єктами нерухомого майна, так як невжиття такого заходу призведе до незаконного вибуття їх із власності територіальної громади міста Одеси.
Враховуючи викладене на зазначене майно виникла необхідність накласти арешт, заборонивши відчуження, розпорядження та користування , підставою якого є те що існують безспірні підстави та підозри що воно є доказом злочину, було предметом вчинення кримінального правопорушення, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, метою накладання арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
На теперішній час особи які фігурують в зазначеному кримінальному провадженні можуть бути обізнані про факт проведення досудового розслідування, розуміючи важливість дослідження доказів саме в тому вигляді в якому вони є на теперішній час, та для уникнення кримінальної відповідальності можуть здійснити відчудження майна, його поділ або інші реєстраційні дії що зашкодить досудовому розслідуванню.
Зазанчене майно можливо та необхідно використати у кримінальному провадженні, як доказ, а не накладання арешту може призвезти до його, відчуження поділ або інших дій направлених на приховування незаконних реєстраційних дій та слідів правопорушення та в результаті неможливості встановлення важливих фактів та обставин що обов'язково необхідно встановити під час кримінального провадження.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.
Також прокурор в клопотанні просив розглядати клопотання за відсутності власника майна, з урахуванням того, що він може розпорядитися вказаним майном, на яке належить накласти арешт, і таким чином, перешкодити забезпеченню арешту майна, або сприяти його відчуженню, що може перешкодити досудовому розслідуванню, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.172 КПК України, прокурор наполягав у розгляді клопотання без виклику вказаної особи.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Зазначене в клопотанні майно відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені від 08.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500006685 від 21.12.2019 за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст. 365-2 КК України.
Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 , об'єкти нерухомого майна за адресами м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34В (реєстраційний номер 1668445351101), м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34Г (реєстраційний номер 1668447051101) було визнано речовим доказом.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що зазначені об'єкти мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, так як є об'єктами кримінально протиправних дій, зберігають сліди та інші відомості, що можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання його незаконного відчуження.
З урахуванням положень ч.2 ст.172 КК України, а також наданих прокурором доводів, приходжу до висновку про необхідність розгляду клопотання без виклику власника майна, оскільки наявні обґрунтовані підстави вважати, вказаними в клопотанні особою можуть бути вжиті додаткові, у тому числі незаконні, захоби щодо подальшої реалізації об'єкту нежитлової нерухомості.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене в клопотанні прокурора майно.
Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт, заборонивши його відчуження, розпорядження та користування, заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна а також заборонити Одеській міській раді приймати рішення щодо надання в оренду та передачу у власність земельних ділянок, розташованих під об'єктами нерухомого майна, за наступними адресами:
-м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34В (реєстраційний номер 1668445351101);
-м. Одеса, вулиця Офіцерська, 34Г (реєстраційний номер 1668447051101).
Виконання ухвали покласти на прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 , або слідчих з групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні.
Копії ухвали слідчого судді надати прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 для надання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6), для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
28.01.2020