20.01.2020
Справа № 522/19084/17
Провадження 1-кп/522/215/20
20 січня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201716050002720 від 22.05.2017 р. відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Згідно обвинувального акту, 22.05.2017 р. в період часу з 11 год. до 12 год., більш точного часу слідством не встановлено, між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_7 , які перебували у парку «Преображенський», розташованому по вул. Новощепний ряд 27 в м. Одесі, під час сумісного вживання спиртних напоїв, на ґрунті алкогольного сп'яніння виник словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 перемістились в зелену зону парку «Преображенській» зі сторони вул. Мечнікова в м. Одесі, де ОСОБА_7 перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння у черговий раз впала на землю.
Перебуваючи в зеленій зоні парку «Преображенський», розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Новощепний ряд 27, ОСОБА_3 знаходячись в стані сильного алкогольного сп'яніння, в той же день приблизно о 12 год. 00 хв., побачивши що ОСОБА_7 впала на землю та знепритомніла, з метою приведення її до тями, сів поверх неї та почав долонями обох рук наносити удари по щокам ОСОБА_7 , а в подальшому не маючи наміру на вчинення умисного вбивства, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дії - у вигляді смерті останньої, та не бажаючи їх настання, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, взяв обома руками за шию та нижню частину обличчя ОСОБА_7 та почав її шарпати намагаючись привести до тями, в ході чого не розрахував свої сили та спричинив останній тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть останньої, чим допустив злочинну недбалість, що призвела до неумисного, з необережності вбивства потерпілої ОСОБА_7 .
В результаті зазначених необережних дії ОСОБА_3 , які виразилися в злочинній недбалості, потерпілій ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи №581-1748/17 від 22.06.2017 були спричинені наступні тілесні ушкодження:
- закрита травма шиї: синець передньої поверхні шиї справа в нижній третині, крововилив у поверхневі м'які тканини передньої поверхні шиї зліва, п'ять крововиливів у поверхневі м'які тканини передньої поверхні шиї справа, п'ять крововиливів у м'які тканини передньої поверхні гортані, крововилив у м'які тканини в проекції середньої третини лівого великого ріжка під'язикової кістки, які призвели до розвитку небезпечного для життя стану - механічної асфіксії, і згідно п. 2.1.1 (а) і п. 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень;
- забійна рана у ділянці правої надбрівної дуги, і згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) має ознаки легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №387/17 від 19.09.2017 проведеної ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», причиною смерті ОСОБА_7 стала механічна асфіксія від стискання органів шиї предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук.
Своїми діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 119 КК України, за кваліфікуючою ознакою - вбивство вчинене через необережність.
Суд вважає, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано правильно.
20.01.2020 р. у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_5 заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вчинив необережний злочин середньої тяжкості, примирився з потерпілим та в повному обсязі відшкодував завдану йому шкоду.
Обвинувачений ОСОБА_3 , у скоєному щиро покаявся, підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 підтримала заявлене клопотання та вказала на те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, вчинив необережний злочин середньої тяжкості, у скоєному щиро покаявся, примирився з потерпілим та в повному обсязі відшкодував завдану йому шкоду.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України не заперечував.
Згідно ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завданні нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Так, згідно ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернулася до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вперше вчинив необережний злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, щиро покаявся у вчиненому правопорушенні, примирився з потерпілим та в повному обсязі відшкодував завдану йому шкоду.
Таким чином переконавшись, що примирення обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5 є добровільним волевиявленням, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків закриття кримінального провадження, заслухавши доводи учасників судового засідання, суд вважає, що клопотання потерпілого ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, та закрити щодо нього кримінальне провадження за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 46 КК України, ст.ст. 284, 285, 286 КПК України, суд -
Клопотання потерпілого ОСОБА_5 , про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 119 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201716050002720 від 22.05.2017 р. відносно ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України - закрити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя: