Україна
10 березня 2010 р. справа № 2а-155/10/0570
час прийняття постанови: 10.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське
до Кіровського міського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
про зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю
представника позивача Чайка Н.Г.
представника відповідача Бортник Ю.В.
Управління пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області звернулось до суду із адміністративним позовом до Кіровського міського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов'язання прийняти до заліку витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок випадку на виробництві або професійного захворювання, станом на грудень 2009р. у сумі 443029,10грн.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд зобов'язати відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки (в частині невизнаної суми) витрат з виплати та доставки пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві та за період з 01.01.2009р. по 30.11.2009р. включно та відшкодувати на централізованому рівні витрати в розмірі 443029,10грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. п. „г”, „д” п. 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” на органи Фонду соціального страхування покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На виконання вимог ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Порядку, затвердженого постановою Правління ПФУ від 03.03.2003 № 5-4 та Правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 № 376/7697, позивачем були направлені відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не були прийняті відповідачем, на загальну суму 443029,10 грн. за період з 01.01.2009 по 31.11.2009 включно.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 21, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, вказує, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсії ОСОБА_2, який отримав каліцтво 16.06.1977р., відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві, за законодавством СРСР, допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_1 та витрати, пов'язані з виплатою пенсій по втраті годувальника пенсіонерок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписану 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, оскільки вона регулює інші відносини, ніж ті, що є предметом спору та не поширюється на вказаних вище громадян.
З огляду на положення ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, ч. 2 ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.
Посилаючись на постанову КМУ від 26.03.2008р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», постанову КМУ від 11.03.2009р. № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав, з підстав викладених у заперечені на позовну заяву від 28.01.2010р. № 01-02/28-169. Посилаючись на посилаючись на те, що Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що встановив механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Цим Порядком визначено механізм відшкодування витрат на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Крім того, відшкодування пенсій громадянам, що отримали каліцтво або професійне захворювання на території країн СРСР та проведення розрахунків між УПФУ в м. Кіровське та відділенням Фонду на своєму рівні не передбачено. Дане питання регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузях пенсійного забезпечення, яка підписана 13.02.1992 і передбачає, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. За таких умов відшкодування даних витрат покладається на державу, в якій наступив страховий випадок, та позивача.
Пунктом 2 ст. 7 (“Прикінцеві положення”) Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 01.04.2001, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпілі на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих представників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Окрім того, потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні особами, за них не сплачувались внески, а тому здійснення їм страхових виплат з коштів Фонду неприпустимо, оскільки буде нецільовим використанням коштів.
Відповідно до Закону передбачено надання соціальних виплат потерпілим на виробництві у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, згідно якого усі види соціальних послуг та виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК. Законом визначено перелік документів, на підставі яких здійснюються страхові виплати, таких документів позивачем надано не було.
Також, посилаючись на ст. 33 закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» просить в задоволені позову відмовити.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з 01.01.2009р. по 30.11.2009р. включно позивачем була сплачена пенсія по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянину ОСОБА_2, понесені витрати, пов'язані з виплатою пенсій по втраті годувальника пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 нещасний випадок з якими трапився за межами території України та допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_1, на загальну суму 443029,10 грн., що підтверджується розрахунками.
Також вказані виплати увійшли до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання станом на 01.12.2009р.
Як вбачається з цих актів, відповідачем - Кіровським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України суми, визначені у актах щомісячної звірки, не були прийняті до заліку.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
· пенсійне страхування;
· страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
· медичне страхування;
· страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
· страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
· пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
· пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
· медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
· допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
· профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
· відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
· допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
· відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
· пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
· пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
· допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом “а” статті 27 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Таким чином, оскільки даний спір має вирішуватися на централізованому рівні між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача у даному випадку не порушені.
Що стосується посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 265 та від 11.03.2009р. № 198 суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
· жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
· інваліди-члени родини потерпілого на час інвалідності.
На момент смерті потерпілих усі нижчезазначені особи не були непрацездатними та не мали групу інвалідності, а саме:
1. ОСОБА_3, 1938 року народження - дата смерті потерпілого 1981рік;
2. ОСОБА_4, 1938 року народження - дата смерті потерпілого 1979рік;
3. ОСОБА_5, 1946 року народження - дата смерті 1984 рік;
4. ОСОБА_6, 1952 року народження - дата смерті потерпілого 1988 рік;
5. ОСОБА_7, 1953 року народження - дата смерті потерпілого -1994рік;
6. ОСОБА_8, 1954 року народження - дата смерті потерпілого 2000 рік;
7. ОСОБА_9, 1957 року народження - дата смерті потерпілого 1997 рік;
8. ОСОБА_10, 1937 року народження - дата смерті потерпілого 1984 рік;
9. ОСОБА_11, 1953 року народження - дата смерті потерпілого 2001р.
Тобто та момент смерті останнім ще не виповнилось 55 років.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва чи професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника з цих причин, при настанні страхового випадку.
Даним Законом не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячно державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 та від 11.03.2009р. №198.
Згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 Фондом провадиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Зокрема, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
· Сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
· Щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержав вищеназвану пенсію;
· Допомогу на поховання родині померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
· Сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету
Пенсійного фонду України на 2009рік» дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень
до пенсії, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою інвалідам внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання щомісячної адресної допомоги, доплат, надбавок передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 265 та від 16.07.2008р. № 654, підстав не вбачається.
Відповідно до ст. 19 Конституції України покладання судом обов'язків із вчиненням
дій, що не передбачені законодавством суперечать принципу законності, який встановлений
ст. 7 КАС України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що будь-які правові норми, які б зобов'язували позивача чи відповідача до підписання вказаних актів звірки законодавством України не передбачені, а зазначений Порядок не регулює спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на добровільне волевиявлення обох сторін та відсутність спору з приводу заявлених сум.
Так, відповідно до пунктів 6, 7, 8 вказаного Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування від нещасних випадків до 30 числа місяця, наступного за звітним, складають у двох примірниках акт про проведене відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Таким чином законодавством не встановлений порядок, за яким перерахування вказаних витрат відбулось би на рівні управлінь Пенсійного фонду в районах та містах (окрім міста Києва та Севастополя) та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Ним передбачене відшкодування на централізованому рівні, тому вимоги позивача у частині стягнення коштів саме з відповідача не ґрунтується на нормах законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.03.2007р.
Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволені позову Управління пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області до Кіровського міського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов'язання прийняти до заліку витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок випадку на виробництві або професійного захворювання, станом на грудень 2009р. у сумі 443029,10грн.- відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 10 березня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 березня .2010р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.