Справа № 357/11100/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/501/2020 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
30 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, 04.11.2019 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 відбув 2/3 строку покарання та за час відбування покарання своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, довів, що став на шлях виправлення, оскільки він має одне заохочення, а одне стягнення погашене у встановленому законом порядку. Також, ОСОБА_7 підтримує зв'язок з рідними, у відношенні з засудженими не конфліктний. Враховуючи вищезазначене просив суд звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування ухвали зазначається, що враховуючи тяжкість та характер вчиненого ОСОБА_7 злочину, дані про особу засудженого, його нестабільну поведінку, яка змінювалась, та останній спочатку під час відбування покарання характеризувався з негативного боку, і лише через тривалий проміжок часу змінив свою поведінку в кращу сторону, тож пройшло ще недостатньо часу для його виправлення, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України для його умовно-дострокового звільнення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2019 року та постановити нову ухвалу якою звільнити умовно-достроково ОСОБА_7 від відбування покарання на невідбутий строк покарання.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції підтримав прокурора і відмовив в задоволенні даного клопотання обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_7 має нестабільну лінію поведінки. З початку він характеризується виключно негативно, а в подальшому, лише після тривалого часу відбування покарання, вже почав змінювати свою поведінку в кращу сторону. Така поведінка засудженого не є зразковою, та не може свідчити про його чесне та сумлінне ставлення до праці за весь період відбування покарання та те, що засуджений твердо став на шлях виправлення. Дане твердження має бути критично оцінено апеляційний судом, оскільки воно не відповідає дійсності.
Окрім того, суд першої інстанції посилається на коментовану ст.81 КК України, але робить не правильні висновки з матеріалів особової справи ОСОБА_7 , оскільки треба брати до уваги всі дані викладені в характеристиках і матеріалах особової справи, а не тільки висновки в яких сказано, що ОСОБА_7 не довів свого виправлення. Зважаючи на те, що ці висновки суперечать змісту самих характеристик.
Також, суд першої інстанції посилається на те, що з приписів ст.81 КК України, висновки суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій уставові, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання. Однак, суддя не помічає позитивних характеристик від різних виправних установ за весь час відбування покарання, а називає це нестабільною лінією поведінки з чим захисник не може погодитись.
Апелянт зазначає, що суд посилається на п.2 та п.17 ППВСУ «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, якими передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Під час розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання вимог режиму участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення. Хоча сам суддя не застосовує дану постанову, оскільки дослідив не повно та не всебічно дані про особу засудженого, що не дало йому змоги зробити висновок, що ОСОБА_9 став на шлях виправлення.
Окрім того, згідно довідки про заохочення та стягнення у ОСОБА_7 , є одне заохочення та одне стягнення, яке було накладене до вступу вироку в законну силу. Заохочення за зразкову поведінку та сумлінне до праці, що ще раз підтверджує його виправлення. З приводу стягнення, то станом на 04.11.2019 ОСОБА_7 вважається таким, що не має стягнень на підставі п.14 ст.134 КВК України. Захисник наголошує на тому, що законодавством не передбачено мінімальну чи максимальну кількість заохочень та стягнень для умовно-дострокового звільнення. Основною вимогою ст.81 КК України є відбуття 2/3 строку покарання, який ОСОБА_7 вже відбув.
Також, захисник просить звернути увагу на гарантійний лист від 18.10.2019 про те, що ОСОБА_7 буде працевлаштований в приватному підприємстві «Інтерфив ЛТД» після звільнення. Проживати буде разом з батьками. Також, просить взяти до уваги хворобу матері ОСОБА_7 ОСОБА_10 та перенесену операцію в 2018 році.
Захисник зазначає, що це перша судимість ОСОБА_7 , потерпілі та цивільний позов відсутні, процесуальні витрати сплачені в повному обсязі. ОСОБА_7 вину у скоєному злочині визнає повністю.
На підставі наведеного, захисник вважає, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою, чесним ставленням до праці довів своє виправлення, а тому наявні всі підстави для звільнення ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити,
пояснення засудженого ОСОБА_7 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим передбаченого частиною третьою цієї статті відповідної частини строку покарання, при цьому якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до положень ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Таким чином, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Застосування положень ст.81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2017 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ст.70,ч.5 ст.72 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Застосовано Закон України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (з 25.06.2015 року по 26.06.2015 року). 25.10.2018 року Київським Апеляційним судом вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2017 року змінено в частині призначеного покарання, вважається засудженим ОСОБА_7 на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до ст.72 ч.5 КК України застосовано Закон України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» період (з 25.06.2015 року по 26.06.2015 року) та ( з 06.03.2017 року по 23.10.2018 року).
Початок строку: 06 березня 2017 року. Кінець строку: 18 липня 2021 року.
Висновок суду першої інстанції про те, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_7 відбув 2/3 строку призначеного покарання є законним та обґрунтованим.
Однак, сам факт того, що засуджений фактично відбув 2/3 призначеного покарання, не може свідчити про його виправлення та наявність підстав для умовно-дострокового звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_7 відбув встановлену законом частину строку покарання, матеріали особової справи не містять відомостей про те, яким чином засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, суд першої інстанції в повній мірі дослідив характеризуючі особу засудженого дані, який від початку відбування покарання характеризувався виключно негативно, а в подальшому, лише після тривалого часу відбування покарання почав змінювати свою поведінку в кращу сторону, дав їм належну правову оцінку та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що поведінка засудженого ОСОБА_7 не є зразковою, та не може свідчити про його чесне та сумлінне ставлення до праці за весь період відбування покарання та те, що засуджений твердо став на шлях виправлення.
Що стосується доводів захисника, про неналежне врахування судом першої інстанції даних про його особу, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином врахував всі дані, в тому числі і ті на які посилається захисник в своїй апеляційній скарзі та обґрунтовано прийняв рішення відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що передбачені законом підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, відсутні.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням матеріального права та дотриманням вимог процесуального закону, колегія суддів залишає її без змін, апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4