Справа № 372/1901/19 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/928/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України
іменем України
03 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2019 року, якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та продовжено його строк до 12.01.2020 року, включно,
На розгляді в Обухівському районному суді Київської області перебуваєобвинувальний акт у кримінальному провадженні №2201800000000322 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.
14.11.2019 року прокурором першого відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2019 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12.01.2020 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що існує достатньо підстав вважати, що стосовно ОСОБА_7 наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що він може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ще не проведено дослідження доказів, допит свідків та потерпілих і незаконний вплив з бокуобвинуваченого на учасників кримінального провадження може призвести до зміни їх показів, та ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншогокримінального правопорушення чи продовження кримінальнногоправопорушення, у якому він обвинувачується.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вказану ухвалу та застосувати до ОСОБА_7 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було ухвалено до його обговорення в нарадчій кімнаті, що свідчить про не процесуальні та упереджені дії головуючого судді у першій інстанції. Окрім того, головуючий за межами судового розгляду справи визнав необґрунтованість клопотання прокурора, що, за правилами ч. 2 ст. 194 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні такого клопотання. На переконання апелянта, судом було допущено порушення вимог безпосередності дослідження доказів та встановлення обставин справи, оскільки при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд присяжних самоусунувся від дослідження обставин та перевірки їх доказами, як того вимагає ст. 194 КПК України, та оперував лише відомостями, зазначеними у клопотанні прокурора. Захисник вказує, що ризики, що зумовлюють продовження строку тримання під вартою, є недоведеними та висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зміст оскаржуваної ухвали не містить того, які форми ухилення від суду та слідства і які матеріали стали підставою для висновків суду про наявність ризику переховуватися від суду, а саме - яким чином обвинувачений має намір переховуватися від суду та які докази підтверджують такі його наміри. На думку апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишилася міцність соціальних зв'язків ОСОБА_7 , його позитивні характеристики та абстрактність припущень щодо потенційного впливу обвинуваченого на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні. Захиснику є незрозумілим прив'язка суду першої інстанції до майнового стану обвинуваченого до вчинення перешкод у кримінальному провадженні чи можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України № 4-р/2019 року від 13.06.2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в судді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно зазначатися про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою за клопотанням прокурора було враховано ризики того, щообвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ще не проведено дослідження доказів, допит свідків тапотерпілих і незаконний вплив з боку обвинуваченого на учасників кримінального провадження може призвести до зміни їх показів, та ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальнногоправопорушення, у якому він обвинувачується.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції було враховано, що заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися і не зникли, та встановлені фактичні дані об'єктивно вказують на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Що стосується наявності обґрунтованої підозри та вагомих доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, то слід зазначити наступне.
Оскільки КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз'ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
Окрім того, на підтвердження обґрунтованості підозри, наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно пов'язати ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення (Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг захисників .
Крім того слід зазначити, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено тримання під вартою до 18 лютого 2020 року.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2019 року, якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та продовжено його строк до 12.01.2020 року, включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ ___________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_12 ОСОБА_4
Справа № 372/1901/19 Головуючий у суді І інстанціїОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/928/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України
іменем України
03 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2019 року, якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та продовжено його строк до 12.01.2020 року, включно,
Оскільки складання судового рішення потребує певного часу, колегія суддів у відповідності до ст.376 КПК України обмежується складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали в наступній редакції.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2019 року, якою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та продовжено його строк до 12.01.2020 року, включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду буде проголошено о 15 годині 04 лютого 2020 року.
_________________ ___________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_12 ОСОБА_4