Справа № 761/2587/19 Головуючий у І інстанції Пономаренко Н.В.
Провадження №22-ц/824/916/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
03 лютого 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЦЕНТР «ЛІГА», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2019 року позивачі звернулися до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що 10 листопада 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та за кермом якого знаходився ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «Сервіс - Центр «Ліга» та за кермом якого перебував ОСОБА_3 .
Згідно з висновком щодо вартості матеріальної збитку № 145/03-18 від 23 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 44640 грн. 76 коп.
Згідно постанови Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_3 .
У зв'язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «Європейський Союз», вказаною страховою компанією позивачу ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 19766 грн. 02 коп.
Оскільки страховиком не було покрито повністю витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, то з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 26074 грн. 74 коп., що становить різницю між фактичною завданою майновою шкодою та страховою виплатою, а також понесені витрати на пальне у розмірі 1900 грн. 25 коп.
Крім того, позивач ОСОБА_2 вказує, що він також зазнав матеріальної шкоди в розмірі 1384 грн. внаслідок понесених ним витрат на оплату послуг ТОВ «Інформаційне агентство трафік інфо» щодо отримання відеозапису ДТП.
Також ОСОБА_1 зазначає, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичного режиму життя та постійних стресах у зв'язку з відсутністю автомобіля протягом тривалого часу.
На підставі викладеного у позові, позивачі просили суд першої інстанції стягнути з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 26074 грн. 74 коп. та витрати на пальне у розмірі 1900 грн. 25 коп., а всього у 27974 грн. 99 коп.; стягнути з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 50000 грн.; стягнути з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 1384 грн.; стягнути з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1409 грн. 60 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу; стягнути з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» є неналежним відповідачем у справі, оскільки товариство є власником транспортного засобу за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода, та яке є страхувальником такого транспортного засобу, а тому зобов'язане відшкодувати шкоду завдану іншому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 листопада 2017 року.
Окрім того, ОСОБА_3 має пряме відношення до ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга», оскільки фактично виконував роботу водія на транспортному засобі, за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В порядку визначеному ст. 361 ЦПК України та в межах строку наданого Київським апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає розгляду справи.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 листопада 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та за кермом якого знаходився ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» та за кермом якого перебував ОСОБА_3 .
Згідно з висновком щодо вартості матеріальної збитку №145/03-18 від 23 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 44640 грн. 76 коп.
Згідно постанови Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 листопада 2017 року було визнано ОСОБА_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга», як власника автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «Європейський Союз», вказаною страховою компанією ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 19766 грн. 02 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позов було пред'явлено не до водія автомобіля, винного у настанні дорожньо-транспортної пригоди, та, який є відповідальним за завдані збитки, а до власника автомобіля, який, враховуючи суть правовідносин, не порушував прав і законних інтересів позивачів, у зв'язку з чим є неналежним відповідачем у даній справі, а тому відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України регламентовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачами у справі винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю двох автомобілів 10 листопада 2017 року є ОСОБА_3 , вина якого встановлення постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року.
Щодо твердження позивача, про те, що ОСОБА_3 є водієм ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга», тобто перебуває в трудових відносинах, то зазначені обставини є недоведеними та не можуть бути беззаперечною підставою для стягнення з товариства матеріальної та моральної шкоди, що була завдана винними діями ОСОБА_3 , оскільки позивачами у справі не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності трудових відносин між ТОВ «Сервіс-Центр «Ліга» та ОСОБА_3 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача у справі, так як шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди повинна відшкодовуватися водієм транспортного засобу, вина якого встановлена в порядку визначеному чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЦЕНТР «ЛІГА», третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: