Справа № 355/1453/18 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/543/2020 Доповідач - ОСОБА_2
30 січня 2020 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисника адвоката ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_11 , на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2019 року, у кримінальному провадженні №12018110070000421, яким ОСОБА_11 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі.
Колегія суддів, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_11 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
У вересні 2018 року ОСОБА_11 , перебуваючи в с. Бзів Баришівського району Київської області, від невідомого йому чоловіка дізнався, що в с. Бзів Баришівського району Київської області проживає пенсіонерка ОСОБА_12 , яка займається нетрадиційною медициною за грошову винагороду. У цього ж чоловіка ОСОБА_11 взяв номер телефону ОСОБА_12 .
01.10.2018 року ОСОБА_11 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_12 та назвався ОСОБА_13 з с. Любарці Бориспільського району Київської області, і попросився на прийом, так як ОСОБА_12 займається нетрадиційною медициною та домовився приїхати на прийом до ОСОБА_12 02.10.2018 року.
02.10.2018 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_11 приїхав до с. Бзів Баришівського району Київської області.
У цей же день, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_11 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_12 та назвавшись тим же ОСОБА_13 з с. Любарці Бориспільського району Київської області повідомив, що уже прямує до її місця проживання для лікування спини.
Зайшовши 02.10.2018 року близько 12 години 20 хвилин через незачинену хвіртку до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , підійшовши до ОСОБА_12 , яка перебувала на території подвір'я, разом з нею зайшов до . будинку. Під час розмови із ОСОБА_12 , у будинку, в нього виник умисел на напад, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , 02.10.2018 року близько 12 год. 20 хв., сказав ОСОБА_12 , щоб вона віддала йому наявні в неї грошові кошти, на що ОСОБА_12 повідомила, що вона не має грошей. В цей час ОСОБА_11 наказав ОСОБА_12 добровільно надати йому всі наявні грошові кошти, при цьому погрожуючи, що розіб'є їй голову сокирою, яку він витягнув із свого рюкзака, у разі відмови їх надати.
Перебуваючи із ОСОБА_12 в одній з кімнат зазначеного будинку, ОСОБА_11 , тримаючи в руці сокиру, почав знову погрожувати ОСОБА_12 , що вб'є її, якщо остання негайно не віддасть йому грошових коштів, тим самим здійснив погрозу застосування насильства, небезпечного для життя потерпілої. Побоюючись реального виконання з боку ОСОБА_11 висловленої погрози, потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що він може забирати все майно з будинку, аби тільки її не вбив та не покалічив.
В подальшому, ОСОБА_11 почав ходити по кімнаті будинку, в якій вони знаходились, з метою виявлення майна, яким можна заволодіти, та в шухляді тумбочки в баночці знайшов 500 грн., що належали ОСОБА_12 , які забрав собі, та підійшовши до ОСОБА_12 , яка весь цей час сиділа на дивані у кімнаті, ОСОБА_11 почав зривати з неї золоті прикраси, а саме, золоті сережки з вух. При цьому, ОСОБА_11 не зміг зняти одну із сережок, в зв'язку з чим, тримаючи в руці сокиру, пригрозив ОСОБА_12 , що відріже сережку разом з вухом, тим самим здійснив погрозу застосування насильства, небезпечного для здоров'я потерпілої. Побоюючись реального виконання з боку ОСОБА_11 висловленої погрози, потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що він може забирати всі золоті прикраси, тільки щоб не бив її. ОСОБА_11 зняв золоті сережки з вух потерпілої та зірвав золотий ланцюжок із золотим хрестиком з шиї потерпілої, які належали потерпілій ОСОБА_12 .
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, ОСОБА_11 вийшов до іншої кімнати будинку, з метою виявлення майна, яким можна заволодіти.
В цей час, ОСОБА_12 вирішила непомітно втекти з будинку. Однак коли вона дійшла до вхідних дверей будинку, ОСОБА_11 наздогнав її та штовхнув її на підлогу і зв'язавши їй руки та ноги мотузками, залишив ОСОБА_12 зв'язаною на підлозі будинку і покинув місце вчинення злочину, поїхавши в напрямку м. Київ.
Викраденим майном ОСОБА_11 розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку експерта № 12-4/1799 від 30.10.2018 ринкова вартість сережок, виготовлених зі сплаву на основі золота, що відповідає 585 пробі станом на 02.10.2018, становить 4386,00 грн (чотири тисячі триста вісімдесят шість грн. 00 коп.).
Ринкова вартість ланцюжка, виготовленого зі сплаву на основі золота, що відповідає 585 пробі, станом на 02.10.2018, становить 4386,00 грн (чотири тисячі триста вісімдесят шість грн. 00 коп.).
Ринкова вартість хрестика, виготовленого зі сплаву на основі золота, що відповідає 585 пробі станом на 02.10.2018, становить 2193,00 грн (дві тисячі сто дев'яносто три грн. 00 коп.).
Своїми злочинними діями ОСОБА_11 заподіяв потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 11465 грн.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2019 року змінити в бік пом'якшення призначеного покарання, оскільки воно є таким, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 1 ст. 187 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_10 зазначає, що вирок винесений Бориспільським міськрайонним судом Київської області щодо ОСОБА_11 є невідповідним особі засудженого, оскільки покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. Адвокат ОСОБА_10 вказує, з характеризуючи даних, наявних в матеріалах кримінального провадження вбачається, що по місцю проживання ОСОБА_11 характеризується як спокійний, врівноважений, працьовитий, проживає з батьками - пенсіонерами, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також, суд зазначає, що ОСОБА_11 має на утриманні неповнолітню дитину, хоча при винесенні вироку, суд цю обставину не враховує.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2019 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким пом'якшити покарання призначене. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_11 зазначає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім цього апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не враховано що ОСОБА_11 раніше не судимий та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина. Також ОСОБА_11 зазначає, що судом не враховано, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв проведенню досудового розслідування та судового слідства. В своїх апеляційній скарзі ОСОБА_11 вказує що наявні підстави для застосування стосовно нього пололожень ст.ст. 66-69 КК України.
Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, потерпілого та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 370 КПУ України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи, колегією суддів не перевіряються та в апеляційній скарзі не оскаржується.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки, на думку колегії суддів, відповідають дійсності та є вірними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 виду та міри покарання, суд прийняв до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, його ставлення до скоєного, обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття та визнання своєї вини, обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку. Судом також враховано дані про особу обвинуваченого.
Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції при винесенні вироку не було враховано особу обвинуваченого ОСОБА_11 колегія суддів вважає їх безпідставними, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Стосовно доводів апелянта про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 положень ст.ст. 66-69 КК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки судом першої інстанції при ухваленні вироку детально робився аналіз зазначених норм закону та прийнято рішення про відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.
На думку колегії суддів, з врахуванням фактичних обставин справи, наслідків, що настали, з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65 КПК України, суд першої інстанції обрав обвинуваченому покарання, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11 , на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2019 року залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2019 щодо нього, без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5