Справа № 523/5463/19
Провадження №2/523/1121/20
(заочне)
"30" січня 2020 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Дзюба Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії, Одеського державного нотаріального архіву про зняття арешту,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеського державного нотаріального архіву ГТУЮ в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області В обґрунтування вимог посилалася на те, ОСОБА_1 , 14 липня 2007 року уклав шлюб з ОСОБА_2 про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 200, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке було видано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 6817 та про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , яке було видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Т.О. Двоєнкіної, якою було заведено спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 62937963, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.09.2018 р. № 53175886.
На час смерті ОСОБА_2 належала, на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 січня 2009 року. Право власності, в державному реєстрі прав на нерухоме майно, було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2009 року № 24084312.
Під час здійснення нотаріальних дій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Т.О. Двоєнкіною було виявлено, що на квартиру АДРЕСА_1 за Постановою без номеру від 11 листопада 1996 року СО "ОП" СУ УМВС України в Одеській області було накладено арешт, за реєстраційним номером обтяження 8168921.
10 листопада 2008 року означений арешт було зареєстровано Першою одеською державною нотаріальною конторою та зазначено власником квартири ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 , звернувся до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про зняття арешту, але 03 березня 2019 року йому було надано відповідь за № 10166 про неможливість зняття арешту, в зв'язку з тим, що органами ДВС не накладався арешт на означену квартиру.
Було направлено, до Суворовського відділу поліції в м. Одесі, адвокатський запит на який було отримано відповідь, що постанова про накладення арешту на квартиру власником якої на той час був ОСОБА_3 не виносилася.
Наявність арешту на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала моїй дружині, створює для ОСОБА_1 , перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , який було накладено Постановою без номеру від 11 листопада 1996 року СО "ОП" СУ УМВС України в Одеській області за реєстраційним номером обтяження 8168921, якій було зареєстровано 10 листопада 2008 року Першою одеською державною нотаріальною конторою та зазначено власником квартири ОСОБА_3 (архівний номер: 47532ODESSA1, архівна дата 02.03.1998 р. з датою виникнення 11.11.1996).
Ухвалою суду 16.07.2019р. було замінено належного неналежного відповідача Головне управління національної поліції в Одеській області на належного Головне управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії.
В судове засідання представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представники Одеського державного нотаріального архіву, згідно поданої заяви просили справу розглянути у їх відсутність.
Представники Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважає можливим, розглянути справу у порядку заочного провадження, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 30.09.1994р. був укладений договір довічного утримання посвідчений Сажнєвою Т.А., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі під № 5-4116, згідно якого ОСОБА_4 передала у власність відповідача квартиру АДРЕСА_1 .
Після укладення договору довічного утримання відповідач зареєстрував власність на дану квартиру в КП «ОМБТІ та РОН».
ОСОБА_2 з 1995 року по 2007 рік постійно мешкала з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси віл 23.01.2009 року розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 30.09.1994р. був укладений договір довічного утримання посвідчений Сажнєвою Т.А., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі під № 5-4116.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , 14 липня 2007 року уклав шлюб з ОСОБА_2 про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 200, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке було видано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі (а.с. 8).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 6817 та про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , яке було видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 9).
Після смерті дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Т.О. Двоєнкіної, якою було заведено спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 62937963, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.09.2018 р. № 53175886 (а.с. 10).
На час смерті ОСОБА_2 належала на праві власності, квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 січня 2009 року (а.с. а.с. 12-13). Право власності, в державному реєстрі прав на нерухоме майно, було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2009 року № 24084312 (а.с 14).
Під час здійснення нотаріальних дій приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. було виявлено, що на квартиру АДРЕСА_1 за Постановою без номеру від 11 листопада 1996 року СО "ОП" СУ УМВС України в Одеській області було накладено арешт, за реєстраційним номером обтяження 8168921.
10 листопада 2008 року означений арешт було зареєстровано Першою одеською державною нотаріальною конторою та зазначено власником квартири ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 , звернувся до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про зняття арешту, але 03 березня 2019 року було надано відповідь за № 10166 про неможливість зняття арешту, в зв'язку з тим, що органами ДВС не накладався арешт на означену квартиру (а.с. 15).
Було направлено, до Суворовського відділу поліції в м. Одесі, адвокатський запит на який було отримано відповідь, що постанова про накладення арешту на квартиру власником якої на той час був ОСОБА_3 не виносилася (а.с. 16).
Відповідно до відповіді слідчого управління ГУ НП в Одеській області не надається можливим надати належним чином завірену постанову без номеру від 11.11.1996 року, про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ., яка виносилась щодо ОСОБА_3 , яка була винесена СО «ОП» СУУМВС України в Одеській області, у зв'язку з недостатністю даних.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Згідно ст. 328 ЦК Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.
Відповідно судової практики Верховного Суду України, висловленої в постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження при розгляді якої Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, «право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власті поширюється на ці відносини».
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.41 Конституції України, ст..ст. 16,317,319,321,328,386,391 Цивільного кодексу України, ст.ст.. 2,5,10,12,258,259,263-265,268,274-279,280-281 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії, Одеського державного нотаріального архіву про зняття арешту- задовольнити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено Постановою без номеру від 11 листопада 1996 року СО "ОП" СУ УМВС України в Одеській області за реєстраційним номером обтяження 8168921, якій було зареєстровано 10 листопада 2008 року Першою одеською державною нотаріальною конторою та зазначено власником квартири ОСОБА_3 (архівний номер: 47532ODESSA1, архівна дата 02.03.1998р. з датою виникнення 11.11.1996р.).
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано 30-ти денний строк з дня отримання його копії.
Суддя В.К. Кисельов
Повний текст складено та підписано 04.02.2020