< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
04 березня 2010 р. Справа № 2а-2498/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кірієнко В.О.
Суддів: Бєломєстнов О.Ю., Ушенко С.В.
при секретарі Ломиног А.М.
За участю:
Позивача: ОСОБА_1
представника відповідача 1: не з'явився
представник відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державного казначейства України, в якій просить визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця про відмову у відкриття виконавчого провадження, визнати незаконною бездіяльність відповідача, щодо примусового виконання постанови та зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечити виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року та стягнення з Держави України моральну шкоду у сумі 10 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2008р. суд присудив до стягнення з Держави України моральну шкоду у розмірі 100 грн. Постановою від 22.12.2009 року державний виконавець відмовив йому у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що у виконавчому листі не визначено боржника. Вважає, що не має жодних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 13.11.2009 року
Крім того, позивач просить стягнути з Держави України моральну шкоду у сумі 10 грн., оскільки порушенням його прав йому було завдано моральну шкоду.
Позивач у судовому засіданні підтримав позов, мотивував його аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник першого відповідача, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На підставі ч. 4 ст. 128 КАСУ у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідач по справі Державне казначейство Україні (далі відповідач 2) до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, На адресу суду надійшло заперечення, в яких відповідач зазначив, що не згоден з вимогами позовної заяви ОСОБА_1, оскільки позивачем взагалі не надані будь-які документи, які підтверджують його право на відшкодування моральної шкоди, та які необхідні для дослідження у судовому засіданні за нормами цивільного процесу та не надано розрахунок суми заподіяної шкоди з його обґрунтуванням, доказами наявності шкоди. Просили суд у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України відмовити та справу розглядати без представника другого відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі № 2-а-10971/09/0570 задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м.Донецька, зобов'язано відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька забезпечити повне і своєчасне виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2008 року по справі № 22-а-11716/08 та стягнуто з Держбюджету України моральну шкоду у сумі 100 грн.
На виконання даної постанови суду Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 13.11.2009 р. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 22.12.2009 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
18.01.2010 року позивач звернувся до суду з клопотанням про виправлення описки у постанові і виконавчому листі, а саме просив виправити описки шляхом визначення відповідачем у справі та боржником у виконавчому листі Державу Україна в особі Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою від 26.01.2010 року позивачу відмовлено у внесенні виправлення описки в Постанові Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі № 2-а-10971/09/0570 та у виконавчому листі на підставі того, що Державне казначейство України стороною у справі не являлось та до участі у справі не залучалось.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч.2 ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові..
В порушення вимог вищезазначеного Закону Постанова від 22.12.2009 року надіслана позивачу разом із супровідним листом тільки 29.12.2009 року Підставою для закриття виконавчого провадження відповідач 1 зазначив те, що у пред'явленому виконавчому документі не визначено боржника, а саме юридичної особи, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії, або утриматися від їх вчинення.
Доказів направлення та отримання позивачем вказаної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.12.2009 року раніше ніж 29.12.2009 року відповідачем 1 до суду не надано.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених зазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі п. 10, 11, 12 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. № 609 безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством у межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків. Рішення про стягнення коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, подаються юридичними чи фізичними особами або їх представниками для виконання органам державної виконавчої служби та приймаються до виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". У разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.
Відповідно ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Суд вважає, що якщо для відповідача 1, незрозумілою була резолютивна частина рішення, викладеного у виконавчому документі, а саме не зрозуміло хто повинен виступати боржником по справі № 2-а- 10971/09/0570 та спосіб і порядок виконання цього рішення, він мав право, на підставі ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" звернутися до суду який видав виконавчий документ із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
На підставі ст.. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідач 1 не надав до судового засідання жодного документу на підтвердження правомірності своїх дій, а також поважності причини пропущення строку на відправлення постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження.
В той же час, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 м.Київ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 ) «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ( Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 ). Крім цього розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Позивач не надав суду наявності моральної (немайнової) шкоди, не навів наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, не надав суду пояснень з яких він виходив при оцінюванні завданої моральної шкоди та якими доказами це підтверджується.
З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання незаконним та скасування рішення та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року № 2-а-10971/09/0570 та виданого на її виконання виконавчого листа.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкриття виконавчого провадження від 22.12.2009 року по примусовому виконанню виконавчого листа від 13.11.2009 року.
Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечити примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2009 року № 2-а-10971/09/0570 та виданого на її виконання виконавчого листа.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 04 березня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 09 березня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Кірієнко В.О.
Судді Бєломєстнов О.Ю.,
Ушенко С.В.