Україна
17 березня 2010 р. справа № 2а-3549/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Кузнецова К.В.
з участю позивача, представника управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці Калитвянського О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, лінійного відділу на станції Волноваха лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про поновлення на службі та зобов'язання сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу,
19 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника лінійного відділу на станції Волноваха лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, з якої наказом начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 13 липня 2009 року №166 о/с звільнений зі служби на підставі пп. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
13 жовтня 2009 року здав два листки непрацездатності, після чого наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 15 жовтня 2009 року №47 о/с внесено зміни до наказу від 13 липня 2009 року №166 о/с щодо дати звільнення, яку замінено на «17 липня 2009 року».
Наказ про звільнення вважав протиправним, оскільки виданий в період тимчасової непрацездатності та на підставі рапорту на звільнення від 09 липня 2009 року, який його примусили написати під час знаходження на стаціонарному лікуванні з 01 по 16 липня 2009 року.
З наказом ознайомлено в листопаді 2009 року. З часу звільнення не вручено ні копію наказу про звільнення, ні трудову книжку, не проведено повний розрахунок при звільненні.
Після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірним та скасувати наказ начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 13 липня 2009 року №166 о/с, зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці поновити його на службі в органах внутрішніх справ та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги. Пояснив, зокрема, що рапорт на звільнення від 09 липня 2009 року, писав у лікарні 15 липня 2009 року під примусом його колеги - ОСОБА_4, який неодноразово навіщав його та примушував подати такий рапорт, на що він не погоджувався. 15 липня 2009 року ОСОБА_4 завірив, що рапорт реалізовано не буде, після чого власноручно переписав текст рапорту з наданого ним аркушу з надрукованим текстом, що відбувалося в присутності його дружини та сина. Місце проживання не змінював і не намагався змінювати. Також пригадує, як в період стаціонарного лікування підписував аркуші папіру, зміст яких не пригадує. Трудову книжку не отримував, звідки взялася розписка про її отримання - пояснити не може. В період з 27 липня 2009 року по 12 жовтня 2009 року перебував у слідчому ізоляторі. 12 жовтня 2009 року суд змінив міру запобіжного заходу на підписку о невиїзді, після чого він пішов на службу, де дізнався про існування наказу про звільнення. На наступний день надав керівництву листки тимчасової непрацездатності. У листопаді 2009 року звертався до керівництва із заявою про надання копії документів, що стосуються його звільнення, після отримання яких 01 грудня 2009 року звернувся до Волноваського районного суду з позовом про поновлення на посаді, а 28 січня 2010 року отримав копію рішення вказаного суду від 13 січня 2010 року про закриття провадження у справі. Після вказаних обставин подав адміністративний позов, який просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував частково та зазначав, що позивач по службі характеризувався позитивно, однак виявив бажання звільнитися. Звільнення відбулося за власним бажанням позивача, про що він добровільно подав рапорт. Звільнення проведено з частковим порушенням вимог законодавства. Грошове забезпечення за період з 01 липня по 13 липня 2009 року позивачу перераховано на його картковий рахунок платіжним дорученням від 27 липня 2009 року №379, а кошти за період з 14 липня по 17 липня 2009 року у зв'язку із закриттям карткового рахунку позивача йому нараховані, про що його було повідомлено, однак за їх отриманням до каси управління він не звертався. Вважав, що позивачем пропущено місячний строк оскарження наказу про звільнення, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, який слід обчислювати з дати отримання ним копії трудової книжки. Однак вважав, що позов в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ підлягає задоволенню.
Пояснив, що створене в процесі реформування управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці є правонаступником органу, де працював позивач. Скорочення чисельності або штату працівників при реформуванні органу внутрішніх справ не відбулося.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, на посаді заступника начальника лінійного відділу - начальника міліції громадської безпеки лінійного відділу на станції Волноваха лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті. Відносився до осіб середнього начальницького складу - присвоєно спеціальне звання капітана міліції.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 травня 2009 року №220 «Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції», юридична особа - лінійне управління на Донецькій залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, перетворено шляхом реорганізації.
Її правонаступником є управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці - 22 вересня 2009 року внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.
Реорганізація органу внутрішніх справ відбулася без скорочення чисельності або штату працівників.
З 01 липня 2009 року по 09 липня 2009 року, з 10 липня 2009 року по 16 липня 2009 року позивач був тимчасово непрацездатним.
Наказом начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 13 липня 2009 року №166 о/с ОСОБА_2В звільнений зі служби з 13 липня 2009 року на підставі пп. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Підставою для видання наказу стали: рапорт позивача про звільнення зі служби за власним бажанням від 09 липня 2009 року, в якому підставою для звільнення зазначено зміна місця поживання, та містилося прохання розглядати питання про звільнення без його присутності на засіданні кадрової комісії; рішення комісії по РП лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 10 липня 2009 року про задоволення рапорту позивача; подання на звільнення від 09 липня 2009 року.
В матеріалах справи міститься копія розписки позивача від 13 липня 2009 року про отримання трудової книжки.
20 липня 2009 року на ім'я начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті подав заяву про відкликання рапорту про звільнення та поновлення на посаді. Посилався на вчинення на нього психологічного тиску, який став підставою для подання вказаного рапорту.
12 серпня 2009 року за заявою проведено перевірку, за результатами якої прийнято висновок про відсутність підстав для її задоволення, про що в той же день на адресу позивача направлено відповідь.
Вказана відповідь була отримана ним 12 жовтня 2009 року у зв'язку з тим, що в період з 22 липня 2009 року по 12 жовтня 2009 року він перебував під вартою, а 12 жовтня 2009 року Волноваський районний суд Донецької області змінив міру запобіжного заходу на підписку о невиїзді.
13 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва із заявою про приєднання до особової справи листків непрацездатності; просив ознайомити з наказом про звільнення та надати його копію.
Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 15 жовтня 2009 року №47 о/с внесено зміни до наказу від 13 липня 2009 року №166 о/с щодо дати звільнення, яку замінено на «17 липня 2009 року». Підставою для прийняття наказу стала заява позивача від 13 жовтня 2009 року та додані до неї листки тимчасової непрацездатності.
10 листопада 2009 року позивач повторно звернувся до керівництва із заявою, в якій повідомляючи про ненадання копії наказу про звільнення, просив надати документи, що стосуються його звільнення, в тому числі трудову книжку, на що отримав відповідь від 24 листопада 2009 року.
01 грудня 2009 року після отримання копій відповідних документів звернувся до Волноваського районного суду з позовом про поновлення на посаді, а 28 січня 2010 року отримав копію рішення вказаного суду від 13 січня 2010 року, яким на підставі положень Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі закрито.
Судом також встановлено, що грошове забезпечення за період з 01 липня по 13 липня 2009 року позивачу перераховано на його картковий рахунок платіжним дорученням від 27 липня 2009 року №379.
Грошове забезпечення за період з 14 липня по 17 липня 2009 року - нараховано управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та знаходиться в касі вказаного управління і позивачем не отримано.
В судовому засіданні в якості свідків допитано наступних осіб:
- ОСОБА_4, колишнього колегу позивача по службі, який пояснив, що навідував позивача в лікарні один раз, коли саме не пам'ятає. Обговорювали, зокрема, питання доцільності написання рапорту на звільнення зі служби, тиск на позивача не чинився. Про написання рапорту йому стало відомо через декілька днів. Місце проживання позивач не змінював і ніколи не висловлювався щодо намагання змінити його;
- ОСОБА_5, сина позивача, який підтвердив вчинення на позивача з боку його колег тиску щодо подання рапорту про звільнення;
- ОСОБА_6, яка пояснила, що в лікарні, де перебував позивач, один раз бачила ОСОБА_4, який розмовляв з позивачем стосовно рапорту на звільнення зі служби, інших обставин їй не відомо.
Судом також встановлено, що позивач на службі характеризувався позитивно, мав неодноразові заохочення, що відображено в його послужбовому списку.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами права, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Строки, встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, щодо оскарження дисциплінарного стягнення, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли з питань незгоди з наказом про звільнення за власним бажанням.
Оскільки спеціальними нормами права не передбачені строки оскарження такого наказу, тому суд застосовує строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, який позивачем дотримано.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення, передбачено, що такі особи попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
09 липня 2009 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням, а наказом начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 13 липня 2009 року №166 о/с його звільнено з 13 липня 2009 року, а наступним наказом - наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 15 жовтня 2009 року №47 о/с внесено зміни до вказаного наказу щодо дати звільнення, яку замінено на «17 липня 2009 року».
Отже, суб'єктом владних повноважень не дотримані вимоги пункту 68 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР щодо строків звільнення зі служби після подачі рапорту.
Адже Положенням встановлено, що даті звільнення має передувати не менше трьох місяців з часу подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням й законодавством не передбачено скорочення цього строку.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку звільнивши позивача менш ніж через три місяці після дня подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог законодавства, і звільнення позивача не можна визнати законним.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Однак, відбулася реорганізація юридичної особи, внаслідок чого припинено лінійне управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, де працював позивач, та створено управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці.
Статтею 104 Цивільного кодексу України, яка регулює питання припинення юридичної особи, визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
В разі ліквідації підприємства працівники підлягають звільненню, тоді як згідно зі ст. 36 Кодексу законів про працю України у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника триває. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч. 1 ст. 40). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Вказані норми трудового законодавства не підлягають застосуванню до даних правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права. Однак вони повністю розкривають дії адміністрації щодо своїх працівників (службовців) в разі припинення юридичної особи шляхом ліквідації та в разі припинення шляхом реорганізації.
Оскільки відбулася реорганізація юридичної особи шляхом перетворення, тому все майно, права та обов'язки були передані її правонаступнику - управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, що підтверджується також наказом керівника вказаного Управління про внесення змін до наказу про звільнення позивача та наступними діями щодо нарахування позивачу грошового забезпечення.
Оскільки у відповідача не відбулося скорочення чисельності або штату працівників при реформуванні органу внутрішніх справ, тому незаконно звільнений до реорганізації позивач підлягає поновленню на службі в установі, яка є правонаступником тієї установи, де він працював, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки в період з 22 липня 2009 року по 12 жовтня 2009 року позивач перебував під вартою, тобто фактично не виконував службові обов'язки, тому позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за вказаний період задоволенню не підлягають.
Кодекс законів про працю України, на який посилався представник відповідача під час розгляду справи, не підлягає застосуванню до правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права.
Суд не призначав по справі судову почеркознавчу експертизу стосовно підтвердження чи спростування факту написання позивачем розписки про отримання трудової книжки, враховуючи пояснення позивача про підписання в період стаціонарного лікування аркушів папіру, зміст яких не пригадує, та те, що вказані обставини суттєво не впливають на висновки суду щодо недотримання відповідачем порядку звільнення позивача зі служби.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, лінійного відділу на станції Волноваха лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про поновлення на службі та зобов'язання сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника лінійного управління на Донецькій залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 13 липня 2009 року №166 о/с, зі змінами, внесеними наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 15 жовтня 2009 року №47 о/с.
Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 липня 2009 року по 17 березня 2010 року за виключенням періоду перебування позивача під вартою з 22 липня 2009 року по 12 жовтня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ і виплати середньої заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Логойда Т. В.