номер провадження справи 35/147/19
29.01.2020 Справа № 908/3421/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95-А)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 22-Б/1)
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Грона Д.С., ордер ЗП №036837 від 29.11.2019;
від відповідача: Берегова С.М., довіреність №18/3 від 02.01.2020.
10.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму осиного боргу в розмірі 68 625,60 грн, 3% річних в сумі 2 735,62 грн, інфляційні втрати в сумі 6 862,56 грн.
10.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3421/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 15.01.2020.
В судовому засіданні 15.01.2020 оголошено перерву до 29.01.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №16/7071 від 02.11.2016 придбання ресурсів щодо оплати поставлених ресурсів у сумі 68 625,60 грн. За несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 6 862,56 грн та 3% річних у розмірі 2 735,62 грн.
В судовому засіданні 29.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що, на думку відповідача, обов'язок здійснити оплату за товар виникає після надання позивачем документів, зазначених в п. 6.4. договору, зокрема, надання доказів здійснення постачальником реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Крім того, у зв'язку з тим, що позивачем не здійснено реєстрацію податкових накладних, відповідачем було направлено на адресу позивача листи про зміну призначення платежу, який помилково здійснено за незареєстрованою податковою накладною.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».
В судому засіданні 15.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
02.11.2016 між ПрАТ «Запоріжвогнетрив» - покупець та ТОВ «НВПЦ «Гандікап» - постачальник укладено договір №16/7071 на придбання ресурсів (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити товари/продукцію/матеріали (далі - ресурси), на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 4.1. договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, що визначені у відповідності з умовами поставки, зазначеними у специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням ресурсів.
Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який відраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених в п. 6.4. даного договору.
За умовами п. 6.4. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи (в т.ч. товарно-транспортну накладну (оригінал) і накладну на поставлені ресурси (оригінал) при поставці автомобільним транспортом; залізничну накладну (копія) при поставці залізничним транспортом; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у разі, якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у визначених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений з боку постачальника; інші документи, зазначені в специфікації.
В п. 10.5. договору сторони обумовили, що даний договір діє до 31.12.2016. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному договору.
Додатковою угодою №2 від 30.12.2017 строк дії договору продовжено до 01.11.2018.
Відповідно до специфікацій №11 від 24.01.2018 та №12 від 02.05.2018, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 1 284 000,00 грн по кожній специфікації. Строки поставки: січень-квітень 2018 року та травень-серпень 2018 року. Умови оплати: 100% протягом 20 календарних днів від дати поставки.
Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, відповідачеві поставлено товар на загальну суму 1 393 906,80 грн. Товар відповідачем прийнятий без зауважень, про що свідчать підписи уповноваженої особи на видаткових накладних.
Для оплати позивачем виставлено відповідні рахунки. Відповідачем поставлений товар оплачений частково на суму 1 342 713,60 грн.
24.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №133 щодо погашення заборгованості в розмірі 68 625,60 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 68 625,60 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 51 193,20 грн, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку у розрахунках (1 393 906,80 - 1 342 713,60 грн = 51 193,20 грн).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача про те, що строк оплати поставлено товару не настав через ненадання позивачем доказів реєстрації податкових накладних, судом не приймається, оскільки умовами договору сторони узгодили порядок оплати товару - протягом строку зазначеного в специфікації (100% протягом 20 календарних днів від дати поставки), який обліковується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених в п. 6.4. договору. Відтак строк виникнення зобов'язання щодо оплати поставленого товару жодним чином не пов'язується з моментом реєстрації податкових накладних.
Враховуючи, що момент оплати поставленого товару не пов'язується з реєстрацією податкових накладних, судом також не приймаються заперечення відповідача щодо зміни призначення у вже здійсненому платежі.
Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено односторонньої зміни призначення у вже завершеному платежу.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 862,56 грн та 3% річних у розмірі 2 735,62 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат з врахуванням стягнутої суми основного боргу, на яку нараховуються відсотки річні та інфляційні втрати, судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 5 287,35 грн та 3% річних у розмірі 2 040,71 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеними вимогам.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 22.03.2019, укладений між ТОВ «НВПЦ «Гандікап» та адвокатом Гроною Д.С.; ордер серії ЗП №036837; акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.11.2019; рахунок на оплату №16 від 28.11.2019 на суму 6000,00 грн; платіжне доручення №243 від 28.11.2019 на суму 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми витрат на правову допомогу адвоката, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховано складність справи, яка не відноситься до категорії складних (стягнення суми заборгованості за договором поставки), здійснений адвокатом розрахунок ціни позову (судом скореговано суми заявлених позовних вимог через арифметичні помилки, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено частково), враховано заперечення відповідача проти стягнення витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає сума витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» до Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 22-Б/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00191885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «Гандікап» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 95-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35553411) основний борг у сумі 51 193,20 грн (п'ятдесят одна тисяча сто дев'яносто три гривні 20 коп), інфляційні втрати у розмірі 5 287,35 грн (п'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 35 коп), 3% річних у розмірі 2 040,71 грн (дві тисячі сорок гривень 71 коп.), судовий збір у розмірі 1 437,15 грн (одна тисяча чотириста тридцять сім гривень 15 коп), витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.
Суддя О.А. Топчій