Україна
15 лютого 2010 р. справа № 2а-677/10/0570
час прийняття постанови: 14-35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участю представників: позивача - Сальникова Ю.В. (довіреність від 14.01.2010 року № 2) відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 426 від 29.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків,
Державне підприємство «Красноармійськвугілля» (надалі - Державне підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (надалі - УПФ в м. Димитрові, відповідач) № 426 від 29.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні рішенні № 426 від 29.12.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, УПФ в м. Димитрові порушені норми Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» в частині не складання вимоги про сплату недоїмки за результатами проведення перевірки, а також проведення перевірки позивача, оскільки відповідно до наведеної постанови Кабінету Міністрів України відповідні органи та посадові особи зобов'язані тимчасово припинити проведення перевірок суб'єктів господарювання. З огляду на наведене заявник вважає наведене рішення протиправним та просить його скасувати у судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача до суду не з'явилися, проте були повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином. При цьому відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що УПФ в м. Димитрові діяв у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності відповідача та на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25.03.2003 року, діє на підставі статуту, внесений до ЄДРПОУ за № 32087941 та знаходиться на обліку УПФУ м. Димитрові як платник страхових внесків. Відокремлений підрозділ «Завод Буддеталь» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» є структурним підрозділом позивача, та не має статусу юридичної особи.
24.12.2009 року Управлінням пенсійного фонду в м. Димитрові Донецької області було проведено планову перевірку відокремленого підрозділу «Завод Буддеталь» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питання дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.11.2008 по 01.12.2009 роки та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за 2008 рік, за результатами якої складено акт № 97.
У відповідності до висновків наведеного вище акту, відповідачем встановлені порушення Державним підприємством, в особі структурного підрозділу, вимоги норм діючого законодавства в частині сплати авансових платежів у розмірі 12 918,06 грн. та своєчасної виплати заробітної плати. Наведений акт підписаний посадовими особами позивача без зауважень.
На підставі акту № 97 відповідачем прийнято рішення №426 «Про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із стра хових внесків» на суму 6 459,03 грн. (12 918,06 грн. х 50% відповідно до п. 7 ч. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
У відповідності до норм п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та п. 9.3.7 п. 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів, про що складається рішення за формою згідно з додатком 19 цієї Інструкції. При цьому норми наведених нормативно-правових актів не встановлюють обов'язок відповідача за даних обставин додатково складати які-небудь акти, окрім рішення, а тому доводи позивача відносно незаконності дій УПФ в м. Димитрові в частині ненадання вимоги про сплату недоїмки, є необґрунтованими.
Таким чином, зважаючи на встановлені перевіркою факти несвоєчасної сплати позивачем авансових платежів із стра хових внесків на суму 12 918,06 грн., застосування фінансової санкції у розмірі 6 459,03 грн. (12 918,06 грн. х 50% відповідно до п. 7 ч. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») є правомірним.
Судом не приймаються посилання позивача на порушення відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» (надалі за текстом - постанова КМУ № 502) з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 пп. 1 п. 1 постанови КМУ № 502 органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. установлено обмеження щодо проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)
Право відповідача на проведення, в даному випадку, планових перевірок, правові підстави і порядок проведення таких перевірок, а також повноваження відповідача на їх проведення, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на наведене, попри встановлене постановою КМУ № 502 обмеження у проведенні планових перевірок, будь-які зміни Верховною Радою України у вищезазначений Закон, внесені не були. Тому, оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні.
За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність акту відповідача.
З огляду на наведене, на думку суду, спірне рішення про застосування фінансових санкцій прийняте відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказів, які б доводили неправомірність дій та актів відповідача, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 426 від 29.12.2009 року про застосування фінансових санкцій - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15 лютого 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.