Справа № 761/47748/19
Провадження № 2-р/761/9/20
03 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Саадулаєва А.І., при секретарі Беляєвій О.К., розглянувши заяву про роз'яснення ухвали Шевченківського районного суду м. Києві у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей,
встановив:
Вказана позовна заява відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Піхур О.В.
На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 01-08-37 від 13 січня 2020 року, протоколом автоматизовано розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Дослідивши матеріали заяви та доданих до неї копій документів, суд звернув увагу на необхідність дотримання вимог ст. 95 ЦПК України, щодо засвідчення копій письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, оскільки не всі подані позивачем копії документів є засвідченими, або засвідчені невстановленою особою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
28 січня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про роз'яснення судового рішення, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 р. передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.
В судове засідання сторони не викликались.
Відповідно до положень ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Тобто, за змістом згаданої норми закону, роз'яснення судового рішення включає в себе викладення більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
У той же час, як убачається з поданої заяви, зміст її фактично зводиться до роз'яснення норм закону, якими керувався суддя при прийнятті рішення про залишення позовної заяви без руху. Разом з тим, роз'яснення норм закону не може ототожнюватися з роз'ясненням судового рішення в розумінні ст. 271 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Термін "законодавство" - згідно із Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 09.07.1998 року - досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Під час посвідчення копій документів представник позивача - адвокат Комлєв С.В. може брати до уваги:
- Правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації;
- Уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації;
- Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджені наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55;
- Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5.
Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».
Наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 затверджено Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, який поширюється в тому числі на підприємства, установи, організації та їх об'єднання усіх форм власності. У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Тому обсяг та порядок реалізації адвокатами прав, передбачених ст.20 згаданого Закону та відповідними статтями ЦПК України, є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність. Отже Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджені підзаконним нормативним актом, що є частиною національного законодавства, підлягають застосуванню адвокатами належно від організаційної форми здійснення ними діяльності.
Пункт 9 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» закріплює право адвоката посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів, але не визначає вимог щодо форми такого посвідчення. Водночас, ч.1 ст.4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у абзаці третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005: «Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано». Тому, при вирішенні питання про форму посвідчення письмових документів в порядку ст.95 ЦПК України адвокат, як і будь-який інший учасник справи, в своїх очікуваннях щодо дій і рішень суду в цій частині повинен виходити з вимог чинного законодавства, що покликане забезпечувати рівні можливості і умови щодо всіх учасників справи в розумінні ч.2 ст.12 ЦПК України.
Згідно п. 5.23 Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55, підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавство України розмежовує поняття «особистий підпис» і «підпис». За своїм призначенням «підпис» повинен забезпечувати ідентифікацію особи, яка його виконала.
Виходячи з наведеного учасник справи, який у відповідності до ч.5 ст.95 ЦПК України підтверджуючи своїм підписом відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, повинен забезпечити суду можливість ідентифікації себе як учасника, що уповноважений на здійснення посвідчувальної дії в розумінні гл.4 ЦПК України.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Зміст ухвали судді відповідає вимогам процесуального закону, викладена вона повно й зрозуміло, а тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.
Тому суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні поданої заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 271, 353 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Заяву представника позивача про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя: