Справа № 761/28765/19
Провадження № 2-а/761/549/2019
15 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Ганущака А.М.
позивача : ОСОБА_1 .
представника відповідача: Саранча А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації). Позовна заява обґрунтована тим, що 20.05.2019 провідним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Коломійцем Спартаком Олександровичем було складено протокол № 215 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 20.05.2019 року о 10 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, виявлено неналежне утримання в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку, що призвело до порушення п.п. 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051. На підставі вказаного протоколу відносно позивача винесено оскаржувану постанову та притягнуто позивача, як керівника «Любисток» МЧП до адміністративної відповідальності, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що прилегла територія до будинку 6-В по вул. Солом'янській закріплена за житловим кооперативом «Юність-2» і ніколи ні за позивачем ні за МЧП «Любисток» не закріплялась. Ніяких доказів про закріплення цієї території за МЧП «Любисток» на розгляд комісії не подано. Крім того, адміністративна комісія не дослідила звернення позивача до Солом'янської РДА та Київського міського голови з приводу неналежного утримання території до будинку АДРЕСА_1, який є балансоутримувачем даної території. Також, позивач зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх прав, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 26.07.2019 позивачу було надано строк на усунення недоліків позову, а вподальшому ухвалою суду від 16 вересня 2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03 жовтня 2019 року надійшов відзив на вказаний позов в якому відповідач не погоджується із вказаним позовом, посилаючись, зокрема, на ту обставину, що факт відмови від підпису протоколу було належним чином зафіксовано. Зазначено, що за адресою, вказаною в протоколі, проводились виконавчі дії по примусовому виселенні позивача з нежитловихприміщень по АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач посилається на наявність колективної скарги мешканців будинку ЖБК «Юність-2» в якій зазначається про проведення 13.05.2019 вказаних виконавчих дій по примусовому викнанні відповідного рішення суду про усунення прешкод у користуванні нежитловими приміщеннями. Державними виконавцями було наголошено, щоб позивач вивіз своє майно з прибудинкової території ЖБК «Юність-2», однак останній цього в добровільному порядку не зробив, лампи не утилізував, створивши на прибудинковій території антисанітарні умови.
На засіданні Адміністративної комісії 08.07.2019 в присутності позивача в межах ст.280 КпАП було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення і відповідно до норм чинного законодавства винесено постанову від 08.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного стягнення.
Вподальшому, до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач посилається саме на ту обставину, що все майно, яке було винесено з приміщень згідно рішення суду, було передано згідно постанови про опис майна боржника від 13.05.2019 в рамках ВП 57149763 на зберігання голові ЖБК «Юність-2» ОСОБА_2 , однак останньою не було вжито заходів по його збереженню та охороні.
Крім того, судом були задоволені клопотання сторін про долучення до матеріалів справи письмових доказів та задоволено клопотання про виклик свідка.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вислухавши показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 20.05.2019 провідним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Коломійцем Спартаком Олександровичем було складено протокол № 215 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 20.05.2019 року о 10 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 виявлено неналежне утримання в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку, що призвело до порушення п.п. 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051. Як вбачається із зазначеного протоколу, позивач відмовився від підпису в присутності двох свідків.
08.07.2019 за результатами розгляду вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову № 1338 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої позивач, як керівник «Любисток» МЧП, порушив благоустрій території, а саме: неналежне утримання в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку (АДРЕСА_1), чим порушено вимоги ст. 152 КУпАП, пунктів 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25.12.2008 № 1051/1051.
Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн.).
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», на підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів покладено обов'язок утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
Згідно п. 3.1.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25.12.2008 № 1051/1051(далі - Правила) посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону. Відповідальність за незабезпечення благоустрою, у тому числі при виконанні робіт самовільно, покладається на власника об'єкта благоустрою (балансоутримувача) та виконавця робіт.
Відповідно до п. 3.1.4. Правил, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
Згідно із п. 3.2.1 Правил, відповідальні особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, юридичні та фізичні особи, що використовують будинки і споруди та приміщення в них на законних підставах, зобов'язані: утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку.
Положеннями статті 152 КУпАП передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 КУпАП, розгляд справи про правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, покладено на адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КупАП визначено обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, в даному випадку суд прийшов до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення, саме керівником МЧП «Любисток» Строкачем Іваном Григоровичем.
Ні в протоколі №215 про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові №1338 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не вказано конкретної суті адміністративного правопорушення, так як не зазначено, в чому саме полягає неналежне утримання позивачем стану прибудинкової території.
Крім того, стороною відповідача не доведено належними і допустимими доказами, на підставі якого документу ОСОБА_1 як керівнику МПП «Любисток» було передано у встановленому законом порядку територію, на якій ініціатором складання протоколу було зафіксоване наявне сміття. Вказане спростовує порушення позивачем п. 3.1.3 Правил.
Натомість, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що балансоутримувачем вказаної прибудинкової територія по вул. Солом'янська 6-в є ЖБК «Юність-2».
Також, на підтвердження порушення позивачем п. 3.1.4. Правил відповідачем не було надано доказів щодо укладення відповідних договорів на утримання та благоустрій прибудинкових територій МПП «Любисток» із балансоутримувачем ЖБК «Юність-2».
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і порушення ОСОБА_1 вимог п. 3.2.1 Правил, оскільки стороною відповідача не надано доказів щодо надання МПП «Любисток» в установленому законом порядку вказаної в оскаржуваній постанові прибудинкової території.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні звернення позивача до Солом'янської РДА та Київського міського голови з приводу неналежного утримання території до будинку АДРЕСА_1, який є балансоутримувачем даної території.
Крім того, згідно наданих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_2 , яка є головою ЖБК «Юність-2», встановлено, що саме силами вказаного ЖБК та за власні кошти кооперативу прибудинкова територія і була звільнена від сміття. А згідно відповіді Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.06.2019 року вбачається, що станом на 06.06.2019 територію приведено до належного санітарного стану. Крім того, сторони не заперечували і тієї обставини, що ОСОБА_1 безпосередньо не вчиняв дій, що призвели до виникнення самого факту забруднення прибудинкової території по АДРЕСА_1 .
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що мали значення для її правильного вирішення. При цьому, суд зауважує, що питання з приводу проведення виконавчих дій Солом'янським РВДВС м. Київ ГТУЮ, спрямованих на виконання відповідного рішення суду з примусового виселення МПП «Любисток» із займаних ним нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, - не є предметом розгляду вказаного адміністративного позову та не стосується суті заявлених позовних вимог.
При цьому, як зазначено Європейським судом з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (рішення від 09.12.1994 року, №303А) суд повторює,що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином засвідчені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не підтвердився факт порушення позивачем ст. 152 КУпАП, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: постанова Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1338 від 08.07.2019 про накладення адміністративного стягнення за статтею 152 КУпАП на керівника МЧП «Любисток» ОСОБА_1 - підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу, то суд не вбачає правових підстав для задоволення такого клопотання у зв'язку з наступним.
Відповідно до норм ч.ч. 1 і 3 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Порядок повернення понесених витрат на правову допомогу визначений ст. 134 КАС. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження обставини понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом в суді цієї справи позивачем були надано до суду: копії договору про надання правової допомоги від 10.10.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Івана Хомича», , предметом якого є надання Адвокатським бюро правової допомоги клієнту в обсязі та на умовах договору; рахунку-фактури та квитанції про сплату 1000,00 грн. правничої допомоги.
Проаналізувавши зміст перелічених документів суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено обставини узгодження сторонами (позивачем та Адвокатським бюро) обсягу фактично наданих послуг правничої допомоги. У зв'язку з цим суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 802,80 грн. також відсутні з огляду на відсутність обов'язку сплати судового збору за подання адміністративного позову по вказаній категорії справ до адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 7, 9, 152, 218, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 280, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання п ротиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1338 від 08.07.2019 про накладення адміністративного стягнення за статтею 152 КУпАП на керівника МЧП «Любисток» Строкача Івана Григоровича - скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
З урахуванням положень ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому органі Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації), адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Повний текст складений 15.01.2020.
Суддя: