Провадження №2/760/3909/20
Справа №760/28053/13-ц
24 січня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого -судді Букіної О.М.
при секретарі - Кривулько С.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя, поділ спільного майна подружжя,-
24 грудня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виділити йому із загального спільного майна та визнати за ним право особистої приватної власності на наступне майно:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , а на користь відповідача виділити та визнати право особистої приватної власності на приватний будинок загальною площею 404,8 кв. м та земельну ділянку площею 0,1001 га по АДРЕСА_3 та квартиру площею 49,3 кв. за адресою: АДРЕСА_4 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачем було придбано вказане вище нерухоме майно, яке підлягає поділу, як спільне майно подружжя.
Ухвалою суду від 27.12.2013 по справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду на 04.02.2014 о 10.00 год.
Ухвалою від 26.06.2014 за клопотанням позивача по справі призначено судову товарознавчої експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
11.12.2014 судом було отримано Висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 28 листопада 2014 за №№ 9733/14-43/15870-15875/14-43.
24.02.2015 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив визнати за ним право власності на:
- 1/2 частину приватного будинку, загальною площею 202,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 приватного будинку, загальною площею 404,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ;
- 1/6 частину двокімнатної квартиру площею, площею 70, 60 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 , а за відповідачем ОСОБА_4 визнати право власності на:
- 1/2 частину приватного будинку, загальною площею 202,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 приватний будинок, загальною площею 404,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ;
- 1/6 частину двокімнатної квартири площею, 70, 60 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .
22.08.2018 позивачем було подано позовну заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив визнати за ним право власності на:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв. м, з урахуванням земельних поліпшень в цілому, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- на земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рухоме майно, що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
- рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 ;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ;
- рухоме майно,що знаходиться у квартирі АДРЕСА_4 ;
- 1/3 частину двокімнатної квартири площею, 23,53 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 .
За відповідачем ОСОБА_4 позивач просив визнати право власності на
- приватний будинок, загальною площею 404,8 кв.м, з урахуванням вартості земельних поліпшень в цілому, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 .
- рухоме майно, що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
13.12.2018 позивачем подано позовну заяву про збільшення позовних. Згідно якої позивач просив визнати за ним право власності на:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв.м, з урахуванням земельних поліпшень в цілому, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- на земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рухоме майно, що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
- рухоме майно , яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 ;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ,;
- рухоме майно розташоване у квартирі АДРЕСА_4 ;
- 1/3 частину двокімнатної квартири площею, 23,53 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 .
В той же час, за ОСОБА_4 позивач просив визнати право власності на:
- приватний будинок, загальною площею 404,8 кв.м, з урахуванням вартості земельних поліпшень в цілому, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 ;
- рухоме майно, що знаходиться у будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
У судовому засіданні 26.12.2018 представником позивача заявлено клопотання про не підтримання та відмови у прийнятті до спільного розгляду заяви про збільшення позовних вимог, поданої 13.12.2018.
В обґрунтування позову та остаточних позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 30 жовтня 1991 року до 23 грудня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
Шлюб було розірвано заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року.
У період шлюбу на ім'я відповідача ними, як подружжя було придбано нерухоме майно:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 лютого 2001 року;
- земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута у власність на підставі акту серії ЯД № 916739 від 26.03.2007;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , придбану в результаті інвестування у будівництво та отриману у власність на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого 13 листопада 2006 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , придбану в результаті інвестування у будівництво та отриману у власність на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 , виданого 11 травня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради;
- земельну ділянку, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 , придбану на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 вересня 2006 року;
- приватний будинок, загальною площею 404,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , який було побудовано, право власності належить на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_3 від 16 травня 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради.
Також у період шлюбу на ім'я позивача було придбано:
- 1/3 частину двокімнатної квартири площею, 23,53 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , яка придбана в результаті інвестування у будівництво та отриману у власність на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_4 , виданого 08 серпня 2003 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради.
При цьому, позивач зазначає, що хоча право власності на приватний будинок, загальною площею 404,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 було зареєстровано у 2011 році, тобто після розірвання шлюбу, однак при придбанні земельної ділянки, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 , також вони придбали недобудовану частину будинку, а будівництво в подальшому здійснювали на кошти сімейного бюджету, що підтверджується, в тому числі рішенням Печерського районного суду від 22 листопада 2017 року у справі№ 757/23645/14-ц.
Позивач зазначає, що під час шлюбу спільно з відповідачем, була придбана велика кількість рухомого майна та на підтвердження факту придбання майна посилався на Звіт про оцінку майна від 19 липня 2018 року, виконаний ПП «Аверті».
Посилаючись на те, що все зазначене ним майно було придбано в шлюбі за спільні кошти просить визнати його спільною сумісною власністю подружжя та поділити його виділивши у власність позивача:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв. м, з урахуванням земельних поліпшень у цілому, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- на земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ;
- 1/3 частину двокімнатної квартири площею, 23,53 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідачу ОСОБА_4 просив виділити у власність:
- приватний будинок, загальною площею 404,8 кв. м, з урахуванням вартості земельних поліпшень в цілому, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому позивач зазначає та погоджується з тим, що частки у праві власності при поділі спільного майна подружжя не є рівними та відповідно ним не заявлено та не ставиться вимог про стягнення відповідної грошової компенсації з відповідача.
Разом з цим, обґрунтовуючи порядок поділу майна у вказаний спосіб та обираючи такий спосіб поновлення порушених прав позивач зазначає, що іншим шляхом вирішити спір по суті він не погоджується, оскільки спірні правовідносини не дозволяють здійснити поділ майна у інший спосіб, окрім виділу відповідного майна сторонами по справі в натурі.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечувала, вказуючи на те, що дійсно вони з позивачем перебували в зареєстрованому шлюбі і частина майна була придбана спільно.
Разом з тим, посилається, що інша частина майна придбавалася нею за особисті кошти в обґрунтування чого зазначила про те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року було розірвано шлюб між нею та позивачем, а також даним рішенням встановлено, що вони з січня 2008 року не підтримують подружніх стосунків, а з травня 2008 року проживають окремо та не ведуть спільного господарства.
Відповідач посилається, що під час перебування у шлюбі будівництво будинку загальною площею 404,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 було лише розпочато на базі незавершеного будівництва, що знаходилося на придбаній земельній ділянці. Відповідач стверджувала, що значна частина витрат понесена нею особисто після травня 2008 року, тобто в той період, коли позивач та відповідач не вели спільного господарства та не проживали однією сім'єю і не мали спільних коштів. На підтвердження чого, представником відповідача надано ряд документів по здійсненню витрат на будівництво даного будинку у період після припинення ведення спільного господарства та розірвання шлюбу.
Також відповідач посилалася на те, що двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , була придбана в період шлюбу, але за її особисті кошти, які були взяті у борг.
При цьому, відповідач посилається на те, що в подальшому борг за позикою у сумі 100000,00 доларів США було повернуто за рахунок особистих коштів після офіційного розірвання шлюбу, а тому просить врахувати при поділі майна суму, яка була повернута за рахунок особистих коштів на покриття витрат, пов'язаних з придбанням майна, яке позивач просить віднести до спільної власності.
Відповідач також просить суд врахувати при поділі майна суму грошових коштів у розмірі 330000,00 євро, яка залишилася у розпорядженні позивача на травень 2008 року, коли подружжя припинило підтримувати відносини як подружжя та вести спільно господарство. В обґрунтування чого посилається на те, що 330000,00 євро зберігалися на рахунку позивача в ПАТ "Укрексімбанку" і, за попередньою домовленістю між подружжям, вказані кошти підлягали поділу, однак позивач розпорядився цими коштами без відома та згоди відповідача, не в інтересах сім"ї.
За вказаних вище обставин, відповідач просить грошові кошти у сумі 327 670,00 євро, врахувати, як вже отримана позивачем частка у спільному майні подружжя.
Заперечуючи проти поділу майна за запропонованим позивачем варіантом відповідач також зазначає, що не погоджується із зазначеною позивачем вартістю майна, що підлягає поділу, оскільки ставить під сумнів висновок експертизи, яка була проведена у 2014 році та містить висновок про оцінку майна станом на 28.11.2014. При цьому звертає увагу на ту обставину, що у даному висновку експертів вказано, що було проведене натуральне обстеження лише квартири АДРЕСА_6 , а безпосереднє обстеження інших об'єктів оцінки нерухомого майна не проводилося.
Відповідач також зазначає, що конструктивні елементи, стан, внутрішнє опорядження об'єктів оцінки, комунікації, наявність поліпшень або вад є критеріями коригування при порівнянні, що використовуються при визначенні відповідної вартості, зокрема, при порівняльному підході визначення вартості об'єктів оцінки.
Щодо наданого в подальшому позивачем та залученого судом до матеріалів справи Звіту про оцінку майна виконаного ПП «Аверті», то представник відповідача вважає, що відомості оцінки ринкової вартості майна за вказаним звітом викликають обґрунтовані сумніви в їх повноті та достовірності, та не можуть бути об'єктивним підтвердженням дійсної вартості спірного майна, оскільки вартість об'єкта оцінки виконана з порушенням нормативних вимог та за недостатністю вихідних даних, що на думку представника відповідача підтверджується наданою позивачем рецензією.
Відповідач стверджує, що при поділі спільного майна суд повинен враховувати вартість такого майна, визначену на момент винесення рішення судом, а тому у судому засіданні 20.01.2019 представником відповідача подано Висновок експерта №03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020, проведеного в порядку ст. 106 ЦПК України, у зв'язку з чим просить врахувати вказаний висновок експерта при винесенні судового рішення у даній справі.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.02.2015 задоволено частково заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на:
- приватний будинок, загальною площею 202,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- приватний будинок, загальною площею 404,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0,1001 га за адресою: АДРЕСА_3 ;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ;
- 1/3 частину двокімнатної квартири площею, 70, 60 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 .
Ухвалою суду від 24.02.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №757/2364/14 ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, що перебувало у провадженні Печерського районного суду м.Києва.
12.10.2016 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_8 , відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 12.10.2016 за №647 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 08.06.2018 провадження у справі відновлено у відповідності до вимог ст. 254 ЦПК України та призначено до судового розгляду на 24.09.2018 о 10.00 год.
Ухвалою від 05.09.2018 у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно було відмовлено.
Ухвалою від 03.12.2018 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом передання на відповідальне зберігання третій особі спірного нерухомого майна, що визначене у заяві від 22.08.2018.
У судовому засіданні 19.12.2018 представник відповідача подав відзив на позовну заяву з додатками.
Ухвалою від 22.12.2018 у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно було відмовлено.
22.12.2018 та 26.12.2018 представником відповідача подано доповнення до відзиву з додатками.
Ухвалою від 26.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної технічної та оціночної експертизи,як передчасної.
Ухвалою суду від 26.12.2018 клопотання представника відповідача про витребування доказів у Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" було задоволено та витребувано інформацію наявність відкритих рахунків (депозитні, поточні, карткові та інші) на ім'я ОСОБА_1 за період з моменту їх відкриття по 23.12.2010 із зазначенням: дати відкриття (закриття) рахунків, залишку грошових коштів на рахунках, а також руху грошових коштів на рахунках за вказаний період..
26.12.2019 від позивача ОСОБА_1 надійшли відповідь на відзив на доповнення до відзиву від 22.12.2018 з додатками.
Ухвалою від 27.02.2019 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом витребування інформації про всі рахунки ОСОБА_4
27.02.2019 закінчено підготовче провадження у справі на виконання вимог п.9 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.
Ухвалою суду від 22.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної технічної та оціночної експертизи.
20.01.2020 представником відповідача надано Висновок експерта 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020, який було прийнято судом у порядку ч.5 ст.83 ЦПК України.
23.01.2020 позивачем подано заяву про неможливість використання у повному обсязі Висновку експерта 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачем та відповідачем 30.10.1991 було укладено шлюб, який було розірвано за заочним рішенням Солом'янського районного суд м. Києва від 23 грудня 2010 року у справі №2-4851 (том 1 а.с. 6-7).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 08.08.2003, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.07.2003 №1291-С/КІ, квартира АДРЕСА_6 , що має загальну площу 70,6 м2 та складається з двох житлових кімнат площею 37,4 м.кв. на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у частках відповідно 1/3 та 2/3 (том 2 а.с.1).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 13.11.2006, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.10.2006 №2033-С/КІ, квартира АДРЕСА_2 , що має загальну площу 87,8 м2 та складається з двох житлових кімнат площею 44,1 м.кв. на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (том 1 а.с.149).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2004, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2004 791-С/КІ, квартира АДРЕСА_4 , що має загальну площу 49,3 м2 та складається з однієї житлової кімнати житловою площею 49,3 м.кв. на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (том 1 а.с.119).
Згідно витягу про державну реєстрацію прав №28057193 від 19.11.2010 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 04.11.2010 за №7-1231, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №1 (том 1 а.с.187).
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,045 га кадастровий номер 8000000000:72:172:0003 за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка згідно державного акту серія №ЯД916739 на праві приватної власності на підставі рішення Київської міської ради від 15.04.2004 №185/1395 належить ОСОБА_4 (том 1 а.с.10-11).
Відповідно до Сертифікату відповідності КВ000097 від 02.04.2010 житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами по АДРЕСА_3 загальною площею 404,8 м2, житловою - 87,6 кв.м., замовником будівництва якого є ОСОБА_4 , введений в експлуатацію.
Згідно свідоцтва про право власності від 16.05.2011, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.05.2011 №545-С/ЖБ, житловий будинок АДРЕСА_3 , що має загальну площу 404,8 кв.м. на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (том 1 а.с12, том 3 а.с.18).
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1001 га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 за адресою: АДРЕСА_3 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.20016 №3071 (ВЕВ №363103) належить ОСОБА_4 (том 1 а.с.13-14).
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначається нормами Сімейного кодексу України.
Так, за правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вимоги п.5 ч.1 ст.57 СК України встановлює, що земельна ділянка, набута одним із подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала користуванні, в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України є особистою приватною власністю того з подружжя кому належить право власності.
Відповідно до ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Аналізуючи матеріали справи та відповідність їх нормам матеріального права, суд вважає доведеним вимоги позивача про те, що у період шлюбу з відповідачем було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю , а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , житловий будинок АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельна ділянка загальною площею 0,1001 га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 по АДРЕСА_3 .
Разом з тим, доводи позивача про те, що земельна ділянка площею 0,045 га кадастровий номер 8000000000:72:172:0003 за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, суд вважає необґрунтованими.
Як встановлено судом, земельна ділянка площею 0,045 га кадастровий номер 8000000000:72:172:0003 за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, згідно державного акту серія №ЯД916739 на виданого на підставі рішення Київської міської ради від 15.04.2004 №185/1395, тобто була отримана відповідачем у власність за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її користуванні, в межах норм безоплатної приватизації та відповідно до п.5 ч.1 ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю (том 1 а.с.10-11).
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки приватизована спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відноситься до об'єкту спільної сумісної власності подружжя, а тому поділу, у зв'язку з цим, не підлягає.
За вказаних обставин, суд вважає, що доводи позивача в обґрунтування своїх вимог в цій частині є необгрунтованими.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що в порядку поділу як спільного майна набутим сторонами у шлюбі підлягає: 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , житловий будинок АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельна ділянка загальною площею 0,1001га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 по АДРЕСА_3 .
Вирішуючи питання щодо дійсної (ринкової) вартості спірного майна, суд виходить з наступного.
У матеріалах справи міститься Висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 28 листопада 2014 року за № 9733/14-43/15870-15875/14-43 з визначеною датою оцінки об'єктів 18.11.2014-28.11.2014 (том 2 а.с. 167-202) та висновок експерта № 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020 з визначеною датою оцінки 26.11.2019 (том 8 а.с. 1-148).
Оцінюючи докази в їх сукупності та враховуючи той факт, що суд при поділі майна подружжя враховує вартість майна на момент винесення рішення, суд дійшов висновку про використання під час поділу майна ринкової вартості майна визначеного Висновком експерта №03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020 з визначеною датою оцінки станом на 26.11.2019 (том 8 а.с. 1-148), виходячи з наступного.
Обгрунтовуючи запропонований варіант поділу майна позивач посилався на вартість майна, що визначений Висновком судової товарознавчої експертизами, яка була призначена на підставі ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 26.06.2014 та містить висновок про оцінку майна станом на 28.11.2014, тобто станом на момент проведення дослідження.
У подальшому, позивачем надано Звіт про оцінку майна, виконаний ПП «Аверті» щодо оцінки ринкової вартості майна станом на 21.12.2018.
Долучаючи вказаний Звіт, позивач заперечував щодо поданого клопотання відповідача про необхідність проведення актуальної експертизи вартості майна та обґрунтував його приєднанням до матеріалів справи виходячи з того, що самостійно та за власні кошти здійснив таку оцінку спірного майна станом на 21.12.2018.
При цьому, в подальшому, у письмових поясненнях від 20.05.2019 позивач вказуючи спосіб розподілу спірного майна виходить, в тому числі від вартості майна згідно з відомостями звіту про оцінку майна станом на 21.12.2018.
У судовому засідання 23.10.2019 судом було задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи документи, зокрема, рецензії оцінки майна, яка була попередньо надана позивачем, тобто копія рецензії на копію звіту оцінки ринкової вартості майна станом на 21.12.2018, що виконана ТОВ «БУДФІНАНС-КОНСАЛТ» від 28.07.2019.
В той же час, відповідачем було подане клопотання про призначення комплексної судової експертизи, необхідність якої обґрунтована, зокрема тим, що наявна експертиза та оцінка за замовленням позивача, проведені без безпосереднього обстеження об'єктів оцінки на підставі вихідних даних наданих лише позивачем, що суттєво вплинуло на визначення вартості об'єктів оцінки. Крім того, ставилося питання щодо обсягу витрат щодо спорудження та облаштування окремого майна здійснених за рахунок особистих коштів після припинення спільного господарства, що також має значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою суду від 26.12.2018 у задоволенні поданого клопотання представника відповідача було відмовлено, як передчасного, а ухвалою суду від 22.10.2019 було відмовлено, як необгрунтоване, оскільки фактично стосувалося необхідністю проведення нового експертного, а не повторного дослідження.
З огляду на викладене вище, 20.01.2020 судом було прийнято у порядку ч.5 ст.83 ЦПК України наданий представником відповідача Висновок експерта 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020, вважаючи обґрунтованими доводи представника відповідача щодо необхідності та наявності поважних причин не надання такого Висновку експерта у підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 за №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, що судова товарознавча експертиза вартості нерухомого майна, яка була призначена ухвалою від 26.06.2014 та містить висновок про оцінку майна станом на 28.11.2014.
Як вбачається з даного експертного дослідження, при проведенні експертизи у 2014 році судовими експертами було застосовано методологію порівняльного (ринкового) підходу, тобто експертне дослідження, де вартість майна визначена з використанням методології порівняльного підходу при порівнянні ринкових цін на аналогічне майно у листопаді 2014 року, що відповідно є таким, що явно не відповідає ринковим цінам на даний час.
З висновку експертів від 28.11.2014 також вбачається, що було проведене натуральне обстеження квартири АДРЕСА_6 , а доступ до інших об'єктів дослідження експерту забезпечено не було.
Тобто, експертом безпосереднє обстеження об'єктів оцінки, крім квартири АДРЕСА_6 не проводилося.
При цьому, вбчається, що конструктивні елементи, стан, внутрішнє опорядження об'єктів оцінки, комунікації, наявність поліпшень або вад є критеріями коригування при порівнянні, що використовуються при визначенні відповідної вартості, зокрема, при порівняльному підході визначення вартості об'єктів оцінки.
Таким чином з даного дослідження вбачається, що експерт не міг здійснити збору належного обсягу вихідних даних щодо характеристик всіх об'єктів для відповідного врахування технічного стану конструктивних елементів всіх об'єктів дослідження (оцінки), а також інших факторів, що впливають на формування такої вартості.
За таких обставин, суд вважає, що наявний Висновок експертів від 28.11.2014 не може бути об'єктивним підтвердженням вартості щодо всього нерухомого майна, що є предметом спору.
В той же час, наданий позивачем Звіт про оцінку майна виконаний ПП «Аверті» щодо оцінки ринкової вартості майна станом на 21.12.2018 не є висновоком експерта у розумінні вимог ст.102 ЦПК України.
У свою чергу, відомості оцінки ринкової вартості майна за вказаним звітом викликають обґрунтовані сумніви в їх повноті та достовірності, а також самі по собі не можуть бути об'єктивним підтвердженням вартості спірного майна, оскільки вартість об'єкта оцінки виконана з порушенням нормативних вимог та за відсутністю достатніх вихідних даних, що також підтверджується наданою позивачем рецензією ТОВ «Будфінанс-консалт» від 28.07.2019.
При цьому, суд враховує також ту обставину, що у Звіті про оцінку майна вказано, що висновок зроблений ґрунтуючись на аналізі ринкової інформації та наданих позивачем документів. Вказано, що оцінювачу не було надано можливості оглянути внутрішні приміщення оцінюваної нерухомості, лише зовні. У випадку коли Оцінювачу буде надана можливість особистого огляду Об'єктів оцінки, даний Звіт може бути актуалізований.
Таким чином, як і у випадку проведеної експертизи за висновком від 28.11.2014, при проведені оцінки вбачається, що оцінювач не міг здійснити збору належного обсягу вихідних даних щодо характеристик всіх об'єктів для відповідного врахуванням технічного стану конструктивних елементів всіх об'єктів дослідження (оцінки), а також інших факторів, що впливають на формування вартості.
За вказаних вище обставин та оцінюючи матеріали справи, суд не приймає в якості належного доказу в підтвердження дійсної вартості спірного майна Висновок судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи за № 9733/14-43/15870-15875/14-43 з визначеною датою оцінки об'єктів 18.11.2014-28.11.2014 та наданий позивачем Звіт про оцінку майна виконаний ПП «Аверті» щодо оцінки ринкової вартості майна станом на 21.12.2018.
Згідно приписів ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
В той же час, суд вважає, що Висновок експерта № 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020 з визначеною датою оцінки майна станом 26.11.2019 є належним і допустимим доказом у даній справі, виходячи з наступного:
- у призначенні та проведенні судової експертизи було додержано вимоги чинного законодавства України, надано повністю матеріали справи та проведено огляд об'єктів дослідження;
- відсутні обставини, які б виключали участь експерта Свериди О.М. у справі;
- судовий експерт не вийшов за межі своїх повноважень, надав відповіді на порушені питання;
- між дослідницькою частиною та підсумковими висновками судової експертизи є узгодженість та Висновок є обґрунтованим.
Оцінивши Висновок за правилами ст. 89 ЦПК України, суд не знайшов обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому суд приймає його до уваги при постановленні даного рішення у справі в частині визначення дійсної (ринкової) вартості майна подружжя .
Відповідно до Висновку експерта № 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020 зазначено, що:
-дійсна (ринкова) вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , становить 669 666,67 (шістсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень) 67 коп.);
-дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 3 841 600,00 (три мільйони вісімсот сорок одна тисяча шістсот) гривень;
- дійсна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , без врахування вартості земельної ділянки на якій він розташований, становить 3 260 300,00 (три мільйони двісті шістдесят тисяч триста) гривень;
-дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_4 , становить 1 381 500,00 ( один мільйон триста вісімдесят одна тисяча п'ятсот) гривень;
-дійсна (ринкова) вартість будинку АДРЕСА_3 , без врахування вартості земельної ділянки на якій він розташований складає 8 588 000,00 (вісім мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч) гривень;
- дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки АДРЕСА_3 , становить 2 762 900,00 (два мільйони сімсот шістдесят тисяч дев'ятсот) гривень.
Разом з тим, суд не приймає до уваги Висновок експерта № 03/20 від 14.01.2019 та доводи відповідача в іншій його частині, зокрема, в частині того, що відповідачем за особисті кошти були здійснені роботи та використано матеріали саме для будівництва по домоволодінню по АДРЕСА_3 та сума таких витрат за період з травня 2018 по дату проведення експертизи становить 3 268 616,00 грн. ( 38,1 % у дійсній(ринковій) вартості житлового будинку), що на думку відповідача має бути враховано при поділі майна подружжя у даній справі, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач зазначила, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року було розірвано шлюб між нею та позивачем, а також даним рішенням встановлено, що вони з січня 2008 року не підтримують подружніх стосунків, а з травня 2008 року проживають окремо та не ведуть спільного господарства.
За вказаних обставин відповідач вважає, що понесені нею витрати на будівництво будинку по АДРЕСА_3 з травня 2008 року по дату проведення оцінки, що становить 3 268 616, 00 грн. мають бути враховані при поділі майна на її користь.
Так, відповідно до наданих відповідачем разом із відзивом та доповненнями до відзиву копії накладних, квитанцій, чеків, відомостей (звітів) про виконання робіт, копій договорів поставки вбачається, що за її твердженнями вартість витрат на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 складає 4 412 430,00грн. (том 4 а.с. 97-250, том. 5 а.с. 1-101, том 6 а.с. 49-220).
В тому числі, вартість витрат на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 за період з 07 вересня 2006 року по травень 2008 року, становить 1 143 814,00, що складає 13,3% у дійсній (ринковій) вартості житлового будинку, вартість витрат на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , в період з травня 2008 року по дату проведення експертизи, становить 3 268 616,00 грн, що складає 38,1 % у дійсній (ринковій) вартості житлового будинку, що також зазначено у Висновку експерта № 03/20 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14.01.2020 (том 8 а.с. 1-148 ).
На думку відповідача, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року у справі №2-4851 встановлено, що з травня 2008 року сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, а тому вважає, що казана обставина повторному доведенню не підлягає на підставі п.4 ст.82 ЦПК України, оскільки була встановлена у іншій справі, в якій брали участь ті ж особи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді даної справи.
В той же час, Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі №757/23645/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_3 , якою залишено без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у цій справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
Суд вважає, що даним судовом рішенням встановлено ряд істотних фактів, які не підлягають доказуванню саме у даній справі про поділ майна подружжя та відповідно дані обставини не можуть оспорюватися сторонами по справі.
Так, у постанові Апеляційного суду м.Києва зазначено, що як на підставу визнання права одноособової власності на спірний житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці, позивач вказує на будівництво будинку в період з червня 2008 року до 2011 року,тобто після припинення сторонами спільного проживання та розірвання шлюбу за кошти самої позивачки.
Даними судовим рішеннями встановлено, що квартира АДРЕСА_2 і житловий будинок АДРЕСА_3 є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що обгрунтованим є висновки суду про належність сторонам на праві спільної сумісної власності жилого будинку АДРЕСА_3 враховуючи, що останній, був розташований як об'єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці придбаній ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як подружжям, його добудова здійснювалася у період перебування сторін у шлюбі, про що свідчить акт готовності об'єкту до експлуатації та сертифікат відповідності, а факт державної реєстрації права власності на вказаний будинок за одним з подружжя не є підставою для припинення режиму спільної сумісної власності відносно зазначеного нерухомого майна.
За вказаних обставин, не зважаючи на реєстрацію за позивачем права власності на спірний будинок після розірвання шлюбу, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання права особистої приватної власності позивача на будинок.
Разом з цим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.07.2019 зазначено, що посилання заявника на обставини та час припинення сторонами подружніх відносин та ведення спільного господарства, які встановлені судовим рішення про розірвання шлюбу, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про набуття спірного майна за кошти подружжя та за час шлюбу.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що посилання відповідача на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 23.12.2011, як на підставу своїх заперечень проти позову в цій частині, є необгрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано доказів та вказані обставини спростовуються рішенням Печерського суду м.Києва від 22.11.2017 про те, що витрати здійснені відповідачем на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 починаючи з травня 2008 року здійснені нею за рахунок особистих коштів та відповідно, сума таких витрат становить 3 268 616,00 грн.
Разом з тим, оцінюючи наявні матеріали справи, суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами, що нею були здійснені роботи та використано матеріали саме для будівництва по домоволодінню по АДРЕСА_3 та сума таких витрат становить 3 268 616,00 грн.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що доводи відповідача про те, що при визначенні поділу майна подружжя, суд має врахувати її особистий вклад у здійснення будівництва по АДРЕСА_3 , що у грошовому вираженні дорівнює 3 268 616, 00 грн. є необґрунтованими.
Відповідно до інформації та копії виписки витребуваної від Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» встановлено, що позивачу в період з 18 січня 2007 року до 07 травня 2008 року у вказаному банку було відкрито рахунок № НОМЕР_5 .
Згідно даних виписки по рахунку 18.01.2007 позивачем було зараховано на свій депозитний рахунок 300000,00 євро, 22.01.2008 позивачем було зараховано на свій депозитний рахунок 27670,56 євро (том 6 а.с. 232-233).
06.05.2008 року позивачу було повернуто суму вкладу в розмірі 327670,56 євро. Вказані грошові кошти були зараховані на банківський рахунок під час шлюбу, а тому,суд вважає, що вони є спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що вказані кошти були використані в інтересах сім'ї, як і не надано доказів того, що вказані кошти вибули поза волею позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, приймаючи до уваги те, що після припинення ведення спільного господарства та розірвання шлюбу вказані кошти залишилися у розпорядженні позивача, то суд вважає, що вони підлягають врахуванню при поділі спільного майна подружжя як отримані позивачем.
Як встановлено вище судом, що дійсна (ринкова) вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , становить 669 666,67 грн.
Дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 3 841 600,00 грн.
Дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_4 , становить 1 381 500,00 грн.
Дійсна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , без врахування вартості земельної ділянки на якій він розташований, становить 3 260 300,00 грн.
Дійсна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_3 , без врахування вартості земельної ділянки на якій він розташований, становить 8 588 000,00 грн.
Дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки загальною площею 0,1001 га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 по АДРЕСА_3 , складає 2 762 900,00 грн.
327670,56 євро, за курсом 27,1989 (курс НБУ станом на 24.01.2020) складає 8 912 278,79 грн.
Загальна вартість спільного сумісного майна подружжя складає 29 416 245, 46 грн.
Тобто, частка кожного з подружжя складає 14 708 122 73 грн.
Суд вважає, що частка позивача ОСОБА_1 підлягає зменшенню на суму спільних грошових коштів, якими він розпорядився у власних інтересах, тобто на 327670,56 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.01.2020 складає 8 912 278,79 грн. ( 327 670,56 євро х 27,1989=8 912 278,79 грн.).
Після такого зменшення частка позивача складає 5 795 843, 94 грн.
Оскільки судом встановлено, що квартира АДРЕСА_6 є місцем постійного проживання позивача та місцем його реєстрації, у зв'язку з чим, суд вважає, що вказане спільне сумісне майно обгрунтовано підлягає виділенню у власність позивачу.
Таким чином, у зв'язку з виділенням у власність позивача 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , частка у спільному майні подружжя позивача складає 5 126 177, 27 грн.( 5 795 843, 94 грн.- 669 666,67 грн.= 5 126 177, 27 грн.).
Оскільки у спільній власності подружжя перебуває два приватних будинки, суд вважає, що позивачу обгрунтовано підлягає виділенню будинок АДРЕСА_1 , який і просить виділити сам позивач у свою власність.
Таким чином, частка у спільному майні подружжя позивача складає 1 865 877,27 грн. (5 126 177, 27 грн.-3 260 300,00 грн. =1 865 877,27 грн.).
З огляду на вказану частку позивача, останньому також має бути виділена у власність квартира АДРЕСА_4 , вартість якої становить 1 381 500,00 грн.
Таким чином, решта частки у спільному майні подружжя позивача складає 484 377,27 грн. ( 1 865 877,27 грн.- 1 381 500,00 грн.= 484 377,27 грн.).
В свою чергу, в порядку поділу майна подружжя відповідачу підлягає виділенню у власність решта майна, а саме, квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка загальною площею 0,1001га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 по АДРЕСА_3 , що у вартості майна становить 15 192 500,00 грн. (3 841 600,00 грн. + 8 588 000,00 грн.+ 2 762 900,00 грн.= 15 192 500,00 грн.), що на 484 377,27 грн. більша від частки належній позивачу у спільному майні подружжя.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до вимог ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Враховуючи те, що виділити позивачу інше майно не вбачається можливим, виходячи з його вартості та решти частки у майні позивача, відповідних вимог позивачем про стягнення грошової компенсації у разі відхилення від рівності часток позивачем заявлено не було, суд позбавлений можливості вирішувати питання про стягнення відповідної грошової компенсації з відповідача на користь позивача, виходячи з меж заявлених вимог позивачем.
З урахуванням наведеного вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача, відповідно до вимог ст.ст. 133,141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1827, 00 грн.
Керуючись ст.ст.57, 60, 63, 70-72 СК України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 83,102, 106,110, 133, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя, поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_6 ) право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_6 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_6 ) право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_7 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_7 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_7 ) право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1001 га кадастровий номер 8000000000:72:368:0058 по АДРЕСА_3 .
В іншій частині поданого позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ІПН: НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Букіна