Справа №:755/5301/16-ц
"04" лютого 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву про роз'єднання позовних вимог, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про вилучення із продажу продукції без належної інформації про її споживчі властивості, проведення інформації про продукцію до відповідності та відшкодування шкоди, завданої порушенням прав споживачів,
16 травня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування завданої шкоди.
13 травня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування завданої шкоди, відмовлено.
16 серпня 2017 року Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року залишено без змін.
02 жовтня 2019 року Верховним Судом винесено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
31 жовтня 2019 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
05 листопада 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про вилучення із продажу продукції без належної інформації про її споживчі властивості, проведення інформації про продукцію до відповідності та відшкодування шкоди, завданої порушенням прав споживачів, розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
02 січня 2020 року (вх. №224) позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про роз'єднання з виділенням тієї частини позовних вимог, які стосуються вилучення із продажу неякісної та екологічно небезпечної споживчої продукції.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представники відповідачів в підготовче судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, правом подати відзив на позов на даній стадії цивільного процесу не скористались.
Вивчивши матеріали заяви про роз'єднання позовних вимог, оцінивши наведені позивачем підстави для виділення окремої частини заявлених позовних вимог в межах даного спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Як роз'яснено в п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи. У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК ( 1618-15 ).
У відповідності до пункту 2.3.30 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у разі роз'єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, а реєструється як така, що надійшла вперше та передається судді, яким ухвалено рішення про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження.
Згідно із ч. 7 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження суд постановляє ухвалу.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, позовні вимоги стосуються одного і того ж предмета спору, вимоги майнового та немайнового характеру є похідними одне від одного, виникнення підстав для відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди безпосередньо залежать від доведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяної позивачу шкоду, що є окремим предметом доказування, виходячи із обраного позивачем способу захисту з посиланням на порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів».
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що з обґрунтувань та доводів позивача про роз'єднання позовних вимог, безперечних підстав для роз'єднання позовних вимог не вбачається, оскільки позовні вимоги взаємопов'язані і їх спільний розгляд є доцільним, так як вони випливають з однорідних правовідносин та мають один предмет спору, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про роз'єднання позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 187, 188, 353 Цивільного процесуального кодексу України , суд -
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про роз'єднання позовних вимог, яка подана через канцелярію суду 02 січня 2020 року (вх. №242).
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)