Справа № 947/21616/19
Провадження № 1-кс/947/962/20
31.01.2020 року
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12019160480003160 від 02.09.2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, який народився в м.Одеса, громадянина України, одруженого, маючого двох малолітніх дітей, з вищою освітою, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.185 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 на початку літа 2019 року, більш точний час в ході слідства встановити не надалось можливим, переслідуючи мету особистого збагачення, розробили злочинний план направлений на незаконне проникнення до квартири АДРЕСА_2 , та шляхом імітування квартирної крадіжки вирішили заволодіти цінним майном яке там перебувало. При цьому, ОСОБА_4 виступаючи в ролі пособника, будучи заздалегідь обізнаним про наявність значної суми грошових коштів в даній квартирі та маючи доступ до неї, підготував дублікати ключів від зазначеної квартири, а також магнітного ключа від домофону вищезазначеного будинку, з метою усунення перешкод пов'язаних з проникненням до приміщення, та сприянню вчиненню злочину іншими співучасниками. Крім того, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 залучили до їх спільного злочинного плану ще декількох осіб з метою його ефективної реалізації, а саме ОСОБА_10 та ще одну невстановлену особу.
Далі, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ще однією невстановленою особою, спланували дії та розділили при цьому свої злочинні ролі, а саме кожна особа усвідомлювала характер дій які вона повинна була виконати з метою досягнення єдиної спільної мети, заздалегідь маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, визначили предметом свого спільного злочинного посягання цінне майно, яке знаходилось в квартирі АДРЕСА_3 , де зберігалось майно належне громадянину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Далі, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 та ще однією невстановленою особою, діючи відповідно до заздалегідь спланованих дій, приступили до реалізації їх спільного злочинного плану, а саме 01.09.2019 приблизно о 01.50 годині під'їхали до будинку АДРЕСА_4 на автомобілі марки «OpelAstra», серебристого кольору, державний номерний знак Республіки Польщі « НОМЕР_1 », використовуючи при цьому з метою конспірації своїх злочинних дій державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала невстановлена особа.
Крім того, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 та ще однією невстановленою особою, розуміючи, що реалізувати їх спільний злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, в ніякий інший спосіб ніж як шляхом проникнення до вищезазначеного житла, неможливо, а тому мали при собі заздалегідь приготовлені знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, а саме дублікати ключів від зазначеної квартири, а також магнітного ключа від домофону вищезазначеного будинку, які надав ОСОБА_4 , з метою усунення перешкод пов'язаних з проникненням до даного приміщення та сприянню вчиненню злочину іншими співучасниками.
Так, ОСОБА_10 з метою перевірки та обходу території, направився до вищезазначеної квартири першим, де впевнився, що їх спільному злочинному умислу нічого не заважає, про що сповістив іншим співучасникам.
Після чого, уже близько 02:50 год., ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , зайшли через ворота до придворової території вказаного будинку, та після чого направились до вхідних дверей вищезазначеної квартири. В свою чергу невстановлена особа, залишалась в автомобілі з метою подальшого швидкого зникнення з місця вчинення правопорушення.
Реалізуючи свій злочинній намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , впевнившись що їх дії носять таємний характер, заздалегідь будучи підготовленими та маючи при собі ключі від зазначеної квартири, які надав ОСОБА_4 та за допомогою яких, останні, проникли до квартири АДРЕСА_2 . При цьому останні створювали інсценування дій, пов'язаних зі взломом вхідних дверей квартири, а також в подальшому металопластикового вікна та ролетів, залишили альпіністське спорядження, яке нібито слугувало для проникнення до квартири через вікно з горища будівлі.
Далі перебуваючи уже безпосередньо в квартирі, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , відшукавши грошові кошти, які знаходились в квартирі та належать гр. ОСОБА_11 , заволоділи ними, а саме в сумі: 689 775 доларів США, (що в еквіваленті на день вчинення кримінального правопорушення, відповідно до курсу НБУ складає 17 403 023 гривень); 1 952 400 Євро (що в еквіваленті на день вчинення кримінального правопорушення, відповідно до курсу НБУ складає 54 530 532 гривень); та 5 400 000 гривень НБУ. Загальна сума викрадених грошових коштів складає 77 333 555 гривень НБУ.
Заволодівши вищезазначеними грошовими коштами, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , близько 03.50 год., покинули місце вчинення ними кримінального правопорушення на вищезазначеному автомобілі марки «OpelAstra», серебристого кольору, з д/н НОМЕР_2 , яким керувала невстановлена особа.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ще однією невстановленою особою, спричинили потерпілому ОСОБА_11 , матеріальний збиток в особливо великих розмірах.
З метою запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3, 5ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ризики на які посилається орган досудового розслідування нічим не доведені.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти клопотання зазначивши, що немає ніяких доказів існування ризиків, які зазначені в клопотанні, підозра є необгрунтованою, слідчі дії за клопотанням сторони захисту не проводяться. Крім того, зазначив, що з боку правоохоронних органів здійснюється тиск, на підстав чого просив зміни запобіжний захід на домашній арешт або визначити інший розмір застави.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників та просив слідчого суддю змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 19.09.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - пособництво у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб та у особливо великих розмірах.
21.09.2019 року слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,з можливістю внесення застави в розмірі 24 973 000 гривень, строк дії якого продовжено 07 листопада 2019 року до 09.12.2019 року.
05.12.2019 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси продовжено строку досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12019160480003160 від 02.09.2019 року до 09.02.2020 року.
05.12. 2019 року слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави в розмірі 24 973 000 гривень, строк дії якої до 02.02.2020 року.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.185 КК України.
Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, те що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, заволодівши грошовими коштами в особливо великому розмірі, слідчий суддя приходить до переконання, що продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя враховує також те, що підозрюваному відомі особи потерпілого, з яким підозрюваний знайомий протягом тривалого часу, перебував у довірливих відносинах, свідків, а також інших підозрюваних, зокрема, підозрюваного ОСОБА_10 який під час досудового розслідування дає покази, які викривають підозрюваного ОСОБА_4 , у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що на теперішній час продовжує існувати ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілого, свідків, а також іншого підозрюваного, в рамках даного кримінального провадження, з метою зміни показів останніх та уникнення, в подальшому, кримінальної відповідальності.
Викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
В частині визначеного розміру застави, слідчий суддя, з огляду на майновий та сімейний стан підозрюваного, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, ймовірний сумарний розмір шкоди, який був завданий в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, приходить до переконання, що обраний ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21.09.2019 року розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12019160480003160 від 02.09.2019 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідним визначеним слідчим суддею розміром застави у вигляді тринадцяти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 24 973 000 (двадцять чотири мільйони дев'ятсот сімдесят три тисячі) гривень, до 09.02.2020 року включно, з утриманням в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1