Справа № 947/26045/19
Провадження № 2/947/1056/20
03.02.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Калініченко Л.В.
при секретарі Кирикової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила
право користування житловим приміщенням,
Позивач - ОСОБА_1 22 жовтня 2019 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі ордеру №209 від 01 квітня 1980 року ОСОБА_3 було надано право на зайняття житлової площі в квартирі АДРЕСА_1 , разом з членами сім'ї: дружиною ОСОБА_4 та дочкою - ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою про склад сім'ї, у зазначеній квартирі на цей час зареєстровані: ОСОБА_4 : онук - ОСОБА_1 та онучка - ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
АДРЕСА_2 не приватизована, перебуває у наймі, особовий рахунок на квартиру відкритий на ім'я позивача.
Як стверджує позивач, відповідач у вказаній квартирі не мешкає більше року, житловою площею не цікавиться, жодних претензій з цього приводу не заявляла, за житлово-комунальні послуги грошові кошти не сплачує, у зв'язку з чим позивач вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, оскільки розрахунок експлуатаційних платежів і платежів за комунальні послуги здійснюється, виходячи з кількості зареєстрованих за адресою осіб, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01 листопада 2019 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21 січня 2020 року судом ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, в якій підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив до суду не надала.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуюче вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 01 квітня 1980 року ОСОБА_3 було видано ордер №209 на квартиру АДРЕСА_1 , з зазначенням складу сім'ї: дружиною ОСОБА_4 та дочкою - ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї та зареєстрованих осіб, виданої 11.04.2019 року КП «ЖКС «Вузівський» за №465, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_1 та онучка - ОСОБА_2 . З зазначеної довідки також вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 71 Житлового кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до частини 2 статті 107 Житлового кодексу Української РСР, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно зі статтею 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач тривалий час, а саме більше року не проживає у вказаній квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується наданим до суду актом про не проживання особи за місце реєстрації, складеним 13 серпня 2019 року, за підписами сусідів: ОСОБА_6 , мешкаючого в квартирі АДРЕСА_3 ; ОСОБА_7 , мешкаючої в квартирі АДРЕСА_4 ; ОСОБА_8 , мешкаючої в квартирі АДРЕСА_5 ; ОСОБА_9 , мешкаючого в квартирі АДРЕСА_6 ; ОСОБА_10 , мешкаючого в квартирі АДРЕСА_7 , підписи яких засвідчені начальником дільниці №2 КП «ЖКС «Вузівський».
На підставі вищевикладеного, після дослідження та оцінки доказів у справі, наданих позивачем відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, вони вважаються судом належними та допустимими згідно зі ст. ст. 77, 78 ЦПК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , понад один рік, не цікавиться житловою площею, факт перебування відповідача на реєстраційному обліку за даною адресою, завдає матеріальної шкоди належному користувачу вказаної квартири, оскільки позивач вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, оскільки розрахунок експлуатаційних платежів і платежів за комунальні послуги здійснюється, виходячи з кількості зареєстрованих за адресою осіб.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволенні позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76-78, 81, 263-265, 273, 280-281, 354 ЦПК України, п.п. 15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_8 ), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Дане рішення, у разі набрання ним законної сили, є підставоюдля зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з реєстраційного обліку з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено - 03.02.2020 року.
Головуючий Калініченко Л. В.