Справа № 946/9233/19
Провадження № 1-кп/946/336/20
про повернення обвинувального акта прокурору
04 лютого 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провів у місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161300000023, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 2631, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Суть питання, що вирішується
1.Обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 26 грудня 2019 року, ухвалою від 28 грудня 2019 року було призначено підготовче судове засідання, в якому підлягають вирішенню ряд питань відповідно до вимог ст. ст. 314 - 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Встановлені судом обставини
2.У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 висловив думку про можливість призначення судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 не заперечували проти призначення судового розгляду.
3.Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисниця ОСОБА_7 просили повернути обвинувальний акт з додатками прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК. При цьому захисниця ОСОБА_7 зазначила підстави повернення обвинувального акту посилання на докази в обвинувальному акті, що порушує вимоги закону та утворює дисбаланс між правами обвинувачення та захисту, а також реєстр матеріалів досудового слідства складений неналежно.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
4.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.
5.Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
6.Згідно положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
7.Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
8.Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
9.Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі, у ст. 291 КПК.
10.Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
11.Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
12.Крім того, правова кваліфікація кримінального правопорушення має відповідати не тільки формулюванню обвинуваченню, а й посиланню на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
13.Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог наведеної норми в обвинувальному акті і правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, і формулювання обвинувачення викладені суперечливо та не відповідають змісту закону України про кримінальну відповідальність.
14.Так, в частині зазначення правової кваліфікації кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , зазначене посилання на ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК за ознаками незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї з метою збуту без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.
15.Однак, є незрозумілим, які саме дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за цими статтями, оскільки формулювання обвинувачення не містить посилань на ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК, а лише на ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 2631 КК.
16.Більше того, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , викладеного в обвинувальному акті останнім, зазначене посилання на ч. 1 ст. 2631 КК, однак правова кваліфікація містить перелік кваліфікуючих ознак, які взагалі не містяться в диспозиції цієї статті КК.
17.Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 2631 КК, кримінальна відповідальність передбачена за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв.
18.Однак, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 2631 КК правова кваліфікація зазначена за ознаками незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї з метою збуту без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.
19.Таким чином, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_4 невірно зазначена правова кваліфікація злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2631 КК, або ж навпаки, у випадку зазначення вірної правової кваліфікації, то тоді посилання на ч. 1 ст. 2631 КК по цьому епізоду обвинувачення є неправильним.
20.Здійснення судового розгляду за обвинувальним актом за наявності вказаних протиріч щодо викладу правової кваліфікації та посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме - обвинувачення за неіснуючим поєднанням статті КК та правової кваліфікації, суперечить вимогам ст. 2 КПК, яка регламентує обов'язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також не забезпечує дотримання принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК, та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов'язковому застосуванню під час судового провадження.
21.Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив: ««обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентними органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру» (п.51).
22.У справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Ав-стрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
23.Отже, суд з урахуванням того, що суперечність обвинувачення знайшла своє підтвердження під час підготовчого судового засідання, а також з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, оскільки не містить конкретне формулювання обвинувачення щодо того чи обвинувачується все ж таки ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК, а також за якими саме кваліфікуючими ознаками він обвинувачується за ч. 1 ст. 2631 КК, що порушує гарантоване п/п. «а» п.3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого ОСОБА_4 бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції. А оскільки за правилами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють здійснення судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
24.Разом з цим, суд критично оцінює і не приймає до уваги посилання захисниці ОСОБА_7 на наявність в обвинувальному акті посилань на докази, оскільки текст обвинувального акту не містить змісту доказів з посиланням на відповідний доказ, зокрема цитат висновків судових експертиз із зазначенням реквізитів таких експертиз. Що стосується зазначення в обвинувальному акті встановлених на досудовому розслідуванні обставин, які за твердженням захисника були встановлені шляхом проведення судових експертиз, то в силу вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК прокурор зобов'язаний зазначити в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. А обставини встановлюються на досудовому розслідуванні шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі проведення експертиз.
25.Також, не знайшли свого підтвердження посилання захисниці ОСОБА_7 на невідповідність вимогам КПК реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр).
26.Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК Реєстр повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.У п.п. 15 - 17 Розділу 1 Реєстру, про недоліки яких зазначено у клопотанні захисниці, зазначені номери процесуальних дій: №№ 15, 16 та 17. Зазначені найменування процесуальних дій «Протокол обшуку». Також зазначені час проведення кожної з зазначених процесуальних дій.
27.Захисниця зазначає, що Розділ 2 Реєстру не містить номери кримінальних проваджень, у яких приймалися рішення, однак, таке твердження суперечить вимогам п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК, відповідно до яких Реєстр має містити лише реквізити процесуальних рішень, а зазначення номера кримінального провадження не вимагається.
28.Водночас, обвинувальний акт містить недоліки, про які суд також вважає за необхідне зазначити.
29.Так, у правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК, зазначена кваліфікуюча ознака, яка відсутня в диспозиції ч. 1 ст. 263 КК, а саме: «з метою збуту».
30.Крім того, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 2631 КК, викладеного останнім, зазначений опис умислу та дій, направлених лише на «зберігання» предмету злочину. А правова кваліфікація містить посилання також і на ознаку незаконного «придбання» предмету злочину, що суперечить викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.
31.Зазначені у п. п. 29, 30 цієї ухвали недоліки самі по собі не перешкоджають судовому розгляду даного кримінального провадження, однак, оскільки судом встановлені й інші недоліки, які перешкоджають судовому розгляду - зазначення неіснуючого поєднання посилання на частину статті КК та правової кваліфікації (п.п. 14 - 19 ухвали), то виправлення прокурором і цих недоліків сприятиме реалізації завдання кримінального провадження.
32.Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, не передбачено.
33.Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. ст. 314 - 316, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК, та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 2631, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК, повернути прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.
2.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1