Справа № 502/1995/19
Провадження № 1-кп/946/327/20
про повернення обвинувального акта прокурору
04 лютого 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провів у місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160310000696, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Фастів Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки про виклик до суду, заяву про відкладення підготовчого судового засідання або про бажання взяти в ньому участь до суду не подавав. Проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілого не відобразиться на повноті вирішення питань у ньому, у зв'язку з чим суд у відповідності до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) дійшов висновку про можливість його проведення без його участі.
Суть питання, що вирішується
1.Обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 31 жовтня 2019 року, ухвалою від 01 листопада 2019 року було призначено підготовче судове засідання, в якому підлягають вирішенню ряд питань відповідно до вимог ст. ст. 314 - 315 КПК.
Встановлені судом обставини
2.У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 висловили думки про можливість призначення судового розгляду. При цьому прокурор заявив клопотання про виклик до суду для допиту обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6 , а сторона захисту також заявила клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_7 .
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
3.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.
4.Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
5.Згідно положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
6.Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
7.Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
8.Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі, у ст. 291 КПК.
9.Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
10.Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
11.Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог наведеної норми в обвинувальному акті і фактичні обставини кримінального правопорушення, і формулювання обвинувачення не відповідають зазначеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення.
12.Так, об'єктом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК є не тільки право власності, а й особа - її здоров'я і життя, оскільки обов'язковою кваліфікуючою ознакою розбою є застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
13.У п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України (далі - ПВСУ) «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 р. наведене визначення небезпечного для життя чи здоров'я насильства, згідно з яким це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
14.Тобто не будь-які насильницькі дії є небезпечними для життя чи здоров'я особи, а лише ті, що спричинили зазначені у п. 9 постанови ПВСУ тілесні ушкодження, або ж дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
15.Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , зазначена в обвинувальному акті за ч. 2 ст. 187 КК за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), скоєний за попередньою змовою групою осіб.
16.В обвинувальному акті у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та у формулюванні обвинувачення міститься опис певних насильницьких дій, застосованих відносно потерпілого, однак в обвинувальному акті не зазначено, чи були ці насильницькі дії насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, що дало б змогу співставити виклад фактичних осбтавин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що зазначена в обвинувальному акті.
17.Таким чином, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 не в повному обсязі зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, або ж навпаки, у випадку зазначення вірного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, то тоді невірно зазначена правова кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 187 КК, але в будь-якому випадку, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення суперечать правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті.
18.Більше того, слідчим у правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті, щодо застосованого насильства використаний сполучник «чи», що допускає наявність однієї із перелічених взаємовиключних ознак, тобто насильства, небезпечного або для життя, або ж для здоров'я особи, яка зазнала нападу, що не дозволяє достовірно встановити, за якою саме із альтернативних ознак складу злочину обвинувачується ОСОБА_3 . Це вказує на те, що обвинувачення є неконкретним.
19.Здійснення судового розгляду за обвинувальним актом за наявності вказаних протиріч та неповноти щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення суперечить вимогам ст. 2 КПК, яка регламентує обов'язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також не забезпечує дотримання принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК, та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час судового провадження.
20.Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив: ««обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентними органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру» (п.51).
21.У справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Ав-стрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
22.Отже, суд з урахуванням того, що неконкретність, незрозумілість та суперечність обвинувачення знайшла своє підтвердження під час підготовчого судового засідання, а також з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам п. 5 ч.2 ст. 291 КПК, що порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого ОСОБА_3 бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції. А оскільки за правилами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють здійснення судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3 .
23.Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, КПК не передбачено.
24.Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. ст. 314 - 316, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК, повернути прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.
2.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1