Справа № 496/92/20
Провадження № 3/496/384/20
04 лютого 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Біляївського районного суду Одеської області надійшли матеріали від Біляївського ВП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №241561 від 06 січня 2020 року, ОСОБА_1 , 06.01.2020 року біля 20-15 годин в АДРЕСА_1 , неналежним чином займалася вихованням сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 251 КУпАП зазначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 241561 від 06.01.2020 року, складеному відносно ОСОБА_1 , не зазначено від яких саме батьківських обов'язків вона ухилилася по відношенню до своєї дитини (щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання), вказано лише що неналежним чином займалася вихованням сина, але суду не зрозуміло в чому саме проявилися дані обставини, до яких наслідків вони привели або могли привести, тобто не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а суд не вправі збирати докази самостійно.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 15 січня 2020 року, матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП було повернуто до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області для дооформлення.
Разом з тим, 27 січня 2020 року матеріали справи повернулися до Біляївського районного суду Одеської області без виконання постанови суду від 15 січня 2020 року, а саме не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 привели до не виконання нею батьківських обов'язків відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на наведене, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 у її вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При цьому, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р., серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-35, 184, 247, 251, 252, КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя О.П. Галич