Справа №491/80/20
Провадження №2-о/491/20/20
04 лютого 2020 року м.Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду одеської області Желясков О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності посвідки на постійне проживання в Україні, заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби в Одеській області,
ОСОБА_1 звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту належності посвідки на постійне проживання в Україні, заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби в Одеській області.
Суд дослідивши заяву та додані до неї матеріали приходить до висновку про те, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Так, заявник в своїй заяві просить суд встановити факт належності йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Панджер Ісламської республіки Афганістан, паспорт НОМЕР_1 , виданий Генеральним Консульством Афганістану в м.Бонн, 21 грудня 2016 року, посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом 5101.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Зазначене відповідає пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким визначено посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
При цьому, частиною 3 статті 315 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Аналогічну правову позицію висловлено пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК (в редакції станом на 31 березня 1995 року) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Абзацом 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК (в редакції станом на 31 березня 1995 року), оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності посвідки на постійне проживання в Україні, заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби в Одеській області, слід відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 19 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 19 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321 затверджено «Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання».
Відповідно до пункту 7 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321, обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Пунктом 16 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321, визначено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до пункту 40 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321, для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
З наведеного вбачається, що Законодавством України визначено чіткий порядок обміну посвідок на постійне проживання в Україні.
Керуючись ст.ст.12, 260, 261, 315, 353 ЦПК України,
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності посвідки на постійне проживання в Україні, заінтересована особа - Головне Управління державної міграційної служби в Одеській області, - відмовити на підставі ч.3 ст.315 ЦПК України.
Копію ухвали надіслати заявнику в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності до положень ч.3 ст.186 ЦПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
У відповідності до положень ч.2 ст.261 ЦПК України ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до положень ч.2 ст.352, ч.1 ст.353, ч.1 ст.354 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) з урахуванням положень п.15.5 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року) ухвала суду про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд.
При цьому, роз'яснити позивачу, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.О. Желясков