ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 640/20812/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Одеській області,
Національної поліції України
про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення грошових коштів
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач та/бо ГУ НП в Одеській області), Національної поліції України (далі - відповідач та/або НПУ) та просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області Раковець О.М. від 13.08.2018 року №14/К-603;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області Голубенко Д.І. від 10.09.2018 року №14/К-650;
3. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України Іванченка В.В. від 16.11.2018 року №К-567/29/2-01-2018;
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпустки (2016-2017 роки) у розмірі 11666 гривень 67 копійок;
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за нарахування премії та індексації в мінусовому значенні у розмірі 1575 гривень 64 копійок;
6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за затримку видачі трудової книжки та затримку здійснення фактичного розрахунку у розмірі 266 гривень 40 копійок;
7. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 недораховану суму заробітної плати у розмірі 9678 гривень 27 копійок;
8. Стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 3000 гривень;
9. Стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 року відрито провадження в адміністративній справі №640/20812/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
21.02.2018 року від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів за затримку видачі трудової книжки та затримку здійснення фактичного розрахунку у розмірі 2666 гривень 40 копійок з підстав пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Позивач заперечив проти поданого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог мотивування щодо яких, виклав у відповіді на відзив на позовну заяву.
Зокрема, ОСОБА_1 стверджує, що він скористався досудовим порядком врегулювання спірних відносин, а відтак, в розрізі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду ним не пропущено.
Судом під час дослідження поданих документів встановлено наступне.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Оденській області від 31.10.2016 року №1162 о/с «По особовому складу» відповідно до статті 56 Закону України «Про національну поліцію» прийнято на службу та призначено з установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом з 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , установивши посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером (0064502), присвоївши спеціальне звання «рядовий поліції».
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Оденській області від 22.02.2017 року №306 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 2 частини 6 статті 73 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 28.02.2017 року за пунктом 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) рядового поліції ОСОБА_1 слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, виплативши грошову компенсацію за 05 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2017 року по день звільнення.
Вислуга років на день звільнення для виплати надбавки за вислугу років складає 03 місяців 27 днів.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Оденській області від 25.07.2017 року №1202 о/с «По особовому складу» на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, винесеної у справі №815/1827/17 скасовано наказ в частині звільнення зі служби в поліції рядового поліції ОСОБА_1 (0064502), слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Поновлено рядового поліції ОСОБА_1 (0064522) на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 05 діб невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, сплативши грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі - 6476 гривень.
Після набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, винесеної у справі №815/1827/17 сплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2017 року по 06.06.2017 в сумі 28099,26 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.12.2017 року №14885 о/с «По особовому складу» призначено ОСОБА_1 слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, звільнивши з цієї посади, на якій перебував на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2
Надалі, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.06.2018 року №779 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0064502) слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 04 червня 2018 року, сплативши грошову компенсацію за 12 діб невикористаної чергової відпустки за період з 01 січня 2018 року по день звільнення.
Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати набавки за вислугу років складає - 1 рік 07 місяців 03 днів.
Як свідчать матеріли адміністративної справи видачу трудової книжки та здійснення остаточного розрахунку з позивачем було здійснено Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 12 червня 2018 року.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що строк звернення до суду слід обчислювати з 27 листопада 2018 року, тобто з наступного дня після отримання ним рішення про результати розгляду його скарги.
Відповідно до статті 1 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Приписами частини першої статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, Верховний Суд України в своєму рішенні від 16 травня 2011 року (справа №21-29-а11) зазначив, що під «іншими законами» розуміються закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Крім того, у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (справа №6-116 цс15).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №802/28/16-а, провадження №К/9901/24009/18.
Як вже було вказано судом вище, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 12 червня 2018 року.
Натомість адміністративний позов подано засобами поштового зв'язку 07 грудня 2018 року.
З вказаного слідує, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів за затримку видачі трудової книжки та затримку здійснення фактичного розрахунку у розмірі 2666 гривень 40 копійок.
Суд не бере до уваги доводи позивача про здійснення ним заходів досудового врегулювання спору, а відтак не пропущення строку звернення до суду мотивуючи це наступним.
Так, частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що тримісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлений виключно за наявності двох обставини:
1) передбачення законом можливість досудового вирішення спору;
2) встановлення законом обов'язковості досудового порядку вирішення спору.
Суд звертає увагу, що Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України не передбачає та не встановлює обов'язковість досудового вирішення спору, а відтак застосуванню, в аспекті спірних правовідносин, частина четверта статті 122 КАС України не підлягає.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Разом з цим, частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що судом після відкриття провадження в адміністративній справі встановлено факт пропущення позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів за затримку видачі трудової книжки та затримку здійснення фактичного розрахунку у розмірі 2666 гривень 40 копійок та зважаючи на відсутність заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 262, 263, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, б. 12, код ЄДРПОУ 40108740), Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10, код ЄДРПО 40108578) про визнання протиправними рішень, стягнення коштів в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів за затримку видачі трудової книжки та затримку здійснення фактичного розрахунку у розмірі 2666 гривень 40 копійок, - залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін