ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 826/13901/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг
про визнання протиправною та скасування постанови від 03.10.2017 року
№1110/1754/13-4/14/П
Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - позивач та/або ПрАТ «Київський страховий дім») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач та/або Нацкомфінпослуг), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1110/1754/13-4/14/П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 03.10.2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13901/17.
На підставі розпорядження №8237 від 28.12.2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №826/13901/17 передано на розгляд судді Амельохіна В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2018 року адміністративну справу №826/13901/17 прийнято до провадження судді Амельохіна В.В. та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги вмотивовано протиправністю оскаржуваної постанови, яку прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття. Зокрема, відповідачем не враховано, що розпорядження, виконання якого він вимагав від позивача, оскаржене останнім в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що рішення про застосування до позивача штрафної санкції винесено до позивача в межах повноважень та відповідно до законодавства у зв'язку із несвоєчасним виконанням ним розпорядження Нацкомфінпослуг, яке підлягало виконанню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.10.2016 року №2652 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» усунути порушення законодавства про фінансової послуги та вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушень, зазначених в констатуючій частині цього розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень та вжитті заходи з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 10.11.2016 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року у справі №826/17460/16 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.10.2016 року №2652 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім».
Разом з цим, очікуючи вирішення спору щодо правомірності згаданого розпорядження, позивач тривалий період часу його не виконував, у зв'язку з чим відповідач неодноразово застосовував стосовно нього штрафні санкції. Так, зокрема постановами від 08.12.2016 року №413/13-15/13/4, від 16.02.2017 року №63/73/13-4/14/П, від 11.05.2017 року №549/840/13-4/14/П, від 03.08.2017 року №905/1325/13-4/14/П, від 03.10.2017 року №1110/1754/13-4/14/П на позивача накладено штраф у розмірі відповідно 1700,00 грн., 3400,00 грн., 6800,00 грн., 17000,00 грн.
Зазначені постанови були предметом оскарження в суді.
Так, судом встановлено, що рішення в адміністративних справах №826/10/17, №826/3258/17, №826/10875/17 предметом розгляду яких є визнання протиправними та скасування постанов від 08.12.2016 року №413/13-15/13/4, від 16.02.2017 року №63/73/13-4/14/П, від 03.08.2017 року №905/1325/13-4/14/П станом на час вирішення справи №826/13901/17 не прийнято.
Між тим, рішенням кружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року у справі №826/7541/17 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 549/840/13-4/14/П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 11.05.2017 року.
Разом з цим, вчергове встановивши факт невиконання позивачем розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.10.2016 року №2652 станом на 11.09.2017 рік відповідач склав акт від 11.09.2017 року №1754/13-4/14, в якому зазначив про дану обставину (далі - акт) (т. 1, а.с. 99-100).
Так, зокрема, згідно з вказаним актом станом на дату його складення ПАТ «Київський страховий дім» не надало до Нацкомфінпослуг документів, які б підтверджували виконання вимог, зазначених у Розпорядженні №2652, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення названим товариством пункту 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 11.12.2012 року №2319, яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг.
Між тим, за наслідком отримання акту позивач звернувся до відповідача із клопотанням вих. №2092 від 14.09.2017 року (вх. б/н від 15.09.2017 року) в якому повідомляв, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 року по справі №826/17640/16 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.10.2016 року №2652 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» визнано протиправним та скасовано.
Крім того, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» повідомило Нацкомфінпослуг про те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №761/20928/15-ц відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Київський страховий дім» про стягнення страхового відшкодування.
З огляду на вказані обставини позивач просив відповідача закрити провадження у справі про правопорушення законодавства на ринку фінансових послуг, розпочатим актом від 11.09.2017 року №1754/13-4/14.
Проте, 03.10.2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято постанову про застосування до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг у розмірі 17000,00 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна постанова) (т. 1, а.с. 104-105).
Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» категорично не погоджується зі спірною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі - Закон № 2664-III).
Згідно пункту 4 частини першої статті 20 Закону № 2664-III державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України (частина перша статті 23 Закону № 2664-III).
Відповідно до пунктів 10, 12 частини першої статті 28 Закону № 2664-III, Нацкомфінпослуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Статтею 39 Закону № 2664-ІІІ передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
При цьому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 та 43 цього Закону (пункти 1, 3 частини першої статті 40 Закону № 2664-ІІІ).
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319).
Положення № 2319 містить аналогічні норми щодо застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.
Згідно з пунктом 1.5. розділу I Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.
Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1.7 Положення №2319).
Відповідно до абзаців 1-2 пункту 2.4 Положення №2319 рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.
Постанова повинна містити: дату та номер постанови, місце її складання; прізвище, ім'я та по батькові, посаду уповноваженої особи Нацкомфінпослуг; відомості про особу (повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ); зміст виявленого порушення законодавства про фінансові послуги; норму законодавства про фінансові послуги, яку порушено особою; розмір застосованої штрафної санкції (штрафу); посилання на дату і номер акта про правопорушення, в якому зафіксовано порушення; рахунок, на який повинна бути перерахована сума штрафу, та строк, протягом якого особа повинна повідомити про це Нацкомфінпослуг; строк, протягом якого особа зобов'язана повідомити Нацкомфінпослуг про добровільне виконання або про відмову від добровільного виконання постанови; посаду, прізвище та підпис уповноваженої особи Нацкомфінпослуг; відбиток печатки Нацкомфінпослуг.
Згідно зі статтею 41 Закону № 2664-ІІІ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за:
1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
Штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.
Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 42 Закону № 2664-ІІІ, штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.
Посадові особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову відповідачем винесено на підставі пункту 5.9 Положення 2319, тобто за невиконання оскаржуваного розпорядження від 20.10.2016 року №2652.
Відповідно до пункту 2.2 Положення №2319 рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.
Застосування заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги не звільняє особу від обов'язку припинити порушення (пункт 4.25 Положення № 2319).
У разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку (абзац 3 пункту 2.4 Положення № 2319).
Разом з тим, відповідно до абзацу 7 пункту 2.4 Положення № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу.
Підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як-то: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, який, у свою чергу, згідно з пунктом 2.2. Положення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.
З наведеного вбачається, що відповідач наділений правом повторного застосування до порушника заходу впливу шляхом зобов'язання його вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати порушником штрафу та не усунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф).
Разом з тим, Закон №2664-III не передбачає повторного застосування штрафної санкції за невиконання одного і того ж правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що за порушення вимог пункту 5.9 Положення №2319, а саме за невиконання розпорядження відповідача 20.10.2016 року №2652, позивач вже притягався до відповідальності постановами від 08.12.2016 року №413/13-15/13/4, від 16.02.2017 року №63/73/13-4/14/П, від 11.05.2017 року №549/840/13-4/14/П, від 03.08.2017 року №905/1325/13-4/14/П за одне й те саме правопорушення до позивача вкотре застосовано штрафні санкції.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем штрафу, втім як і доказів винесення відповідачем розпорядження про застосування до позивача заходу впливу передбаченого підпунктом 1 пункту 2.1 Положення № 2319, а саме: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
Однак зазначені норми законодавства не передбачають повторного застосування штрафної санкції за невиконання одного і того ж правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку що відповідач не мав права вкотре застосовувати штраф за одне і те саме правопорушення, а тому постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.10.2017 року №1110/1754/13-4/14/П про застосування до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг у розмірі 17000,00 грн., винесена із порушеннями вимог Закону №2464-ІІІ а також приписів Положення №2319, а тому є протиправною що є підставою для її скасування.
Варто також вказати, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 року у справі №826/17460/16 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.10.2016 року №2652 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім».
Окрім цього, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №761/20928/15-ц відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Київський страховий дім» про стягнення страхового відшкодування, яке має значення для вирішення питання щодо доцільності виконання розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.10.2016 року №2652.
Відповідачем не доведено суду того, що під час винесення оскаржуваної постанови він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Натомість позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог та протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача у сумі 1600,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням від 23.11.2017 року №22956, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерне товариство «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01601, м. Київ, вул. Грінченка, б. 3, код ЄДРПОУ 38062828) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1110/1754/13-4/14/П від 03.10.2017 року про застосування до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.
3. Судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. присудити на користь Приватного акціонерне товариство «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін