ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 640/16111/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Петров Герман Вікторович звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, проте з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року відповідачем припинено виплату пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чим порушено право позивача на соціальний захист.
Відповідач подав відзив на позовну заяву з порушенням строків встановлених ухвалою суду від 02.09.2019, тому такий відзив судом до уваги не береться.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
Згідно з довідкою від 22.12.2016 № 0000075336 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
Оскільки позивачу не виплачено пенсію за чотири місяця з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, позивач звернулася з заявою від 14.03.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виплату пенсії за вказаний період.
У листі від 07.05.2019 №94876/02/0-6535 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачені кошти з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, після прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам буде вирішене питання виплати коштів за минулий період.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Судом встановлено, що позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Зі змісту листа від 07.05.2019 №94876/02/0-6535 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що правовою підставою для зупинення виплати пенсії слугувала стаття 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Докази скасування дії довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи в матеріалах справи відсутні, сторони про такі обставини не зазначали.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.05.2019 №94876/02/0-6535 на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, виплату пенсій призупиняється особам, включеним до списків.
Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин представником відповідача не надано, в матеріалах справи відсутні докази, щодо причин припинення виплати пенсії, клопотань з цього приводу не заявлено. Судом принцип офіційного з'ясування обставин справи не застосовується, оскільки, в даному випадку, таке застосування не потребує захисту прав позивача. Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставини припинення пенсії з підстави отримання інформації від відповідних державних органів.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1); у разі смерті пенсіонера (пункт 3); у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4); в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).
Відтак, припинення виплати пенсії позивачу не відповідало статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позаяк виплати припинено не на підставі визначених вичерпних підстав, встановлених пунктами 1, 3, 4 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не відповідно до приписів іншого закону України як це встановлено пунктом 5 статті 49 зазначеного Закону.
Підставою для відмови у виплаті пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.05.2019 №94876/02/0-6535 також зазначено необхідність прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до пункту 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (зі змінами згідно з постановою Кабінету міністрів України від 25.04.2018 №335), за яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На думку суду, оскільки припинення пенсії відбулось незаконно, позивач має право на отримання пенсії за період її невиплати з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, неприйняття Урядом України нормативно-правового акту не може бути підставою для обмеження права позивача в отриманні пенсії.
Крім того, підстави виплати пенсії за минулий час визначені статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки відповідачем припинено виплату призначеної та нарахованої пенсії без законних підстав на чотири місяці після чого виплату пенсії поновлено, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати їй пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року та зобов'язання виплатити пенсію за цей період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У даному спорі суд керується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, номер в реєстрі - 73869341, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, номер в реєстрі - 76945461.
За змістом статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. До доходів віднесено, в тому числі, пенсії. Сума компенсації розраховується відповідно до статті 3 цього Закону з урахуванням індексу інфляції. Відповідно відповідачу під час розрахунку суми слід керуватися вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", зокрема статтею 3 Закону.
З огляду на висновки суду, враховуючи наведену судову практику Верховного Суду в зразковій справі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року та зобов'язання виплатити пенсію за цей період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
У даному спорі судом вирішено зобов'язати відповідача виплатити пенсію за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, відповідно рішення суду в частині зобов'язання виплати пенсії позивачу в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позивач також просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У даному випадку суд не вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, оскільки відповідачем рішення суду в таких спорах виконуються.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 20.08.2019 №0.0.1442805082.1). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації втрат частини доходів.
Виконати негайно рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію з нарахуванням компенсації втрат частини доходів в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець