ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 лютого 2020 року м. Київ №826/16313/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володими-рович (далі - Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк" (далі - Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Підставою позову зазначено те, що позивач є вкладником Банку і на неї поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів за вкладом згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015 №012-19550-250215 на суму 5000 Євро. Стверджує, що вона не підпадає під жодну з умов, визначених у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", коли Фонд не відшкодовує кошти, а також про відсутність правових підстав для виз-нання вказаного договору нікчемним. Вважає, що всупереч ст.ст. 26, 27 цього Закону відпові-дач не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Фонд подав письмові пояснення, в яких просить відмовити в позові з тих підстав, що позивач не є вкладником Банку.
Під час судового засідання представник позивача позов підтримав. Уточнена позовна заява не прийнята судом з огляду на її невідповідність ст. 47 КАС України, зокрема відсут-ність доказів надання (направлення) цієї заяви іншим учасникам справи.
Інші учасники справи до судового засідання не прибули, про дату, час та місце судо-вого розгляду повідомлені належним чином. Від відповідача до суду не надійшло відзиву на позов чи інших заяв (клопотань) з процесуальних питань.
30 травня 2018р. до суду надійшла уточнена позовна заява, яка згідно з ч. 7 ст. 47 КАС України не підлягає прийняттю, з огляду на відсутність доказів надіслання/вручення її примірників іншим учасникам справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
25 лютого 2015р. між Банком і позивачем укладено договір №011-19550-250215 бан-ківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у Євро на суму 5000 Євро на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок № НОМЕР_1 та по 26.05.2015.
Згідно з копіями платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 25.02.2015 №46441496 та банківської виписки по угоді №012-19550-250215 від 25.02.2015 на рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 5000 Євро, перераховані з рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2
Вказана операція із перерахування коштів здійснена відповідно до договору комісії від 02.02.2015, укладеного між позивачем (Комітент) і ОСОБА_2 (Комісіонер), згідно з яким Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду вчинити від свого імені за рахунок Комітента наступний правочин: здійснити перерахування на вкладний (депозитний) рахунок Комітента № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", код банку 380236, грошових коштів у розмірі 5000 (п'ять тисяч) Євро. Комітент зобов'язаний надати Комісіо-неру грошові кошти у розмірі 5000 Євро, які необхідні для виконання Комісіонером його зобов'язань за цим Договором.
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30.10.2014 №692/БТ АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та вста-новлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гаранто-вана сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Із 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" згідно з пос-тановою Правління НБУ від 02.03.2015 №150 та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 за №51. Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.
Із 05.10.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" згідно з постановою Правління НБУ від 02.10.2015 №664 і рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 №181. Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.
Згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619 і від 04.04.2019 №772 строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" продовжено до 04.10.2020, а також продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В.В. на відповідний період.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.12.2019 №3340 з 27.12.2019 Уповноваженою особою призначено Кадирова В.В.
03 жовтня 2017р. позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою, в якій просила надати інформацію про причини невиплати гарантованої суми за її вкладом у АТ "Дельта Банк" за договором банківського вкладу №012-19550-250215.
Листом Банку від 01.11.2017 №05-3376813 позивачу повідомлено про те, що за резуль-татами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними, було виявлено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 №011-19550-250215, укладений між позивачем і Банком, є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що позивача було проінформовано відповідним повідомленням, з огляду на що інформацію щодо вказаного договору не включено до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаран-тування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452:
вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).
Як було встановлено судом, позивачу на підставі договору банківського вкладу (депо-зиту) відкрито у Банку вкладний рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховано 5000 Євро, тому позивач вважається вкладником цього Банку, на якого поширюються гарантії відшкодування коштів за вкладом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку і отримання цього рішення Фондом, Уповноваженою особою відповідно до ст. 27 Закону №4452 включено позивача до Переліку вкладників або протягом процедури ліквідації подано до Фонду додаткову інформацію про позивача, відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив, а судом таких фактів не встановлено.
Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зважає на таке.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.
Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що стверджується відповідачем, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у т.ч. дого-вори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
При вирішенні справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемни-ми, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі право-чини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійс-ності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укла-дення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).
У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського вкладу (депозиту)) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документа-ми банку. Вищевказаний договір, укладений між Банком і позивачем, таких вимог не містить.
Транзакція (операція) з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком і позивачем, тому доводи Фонду про нікчемність цього правочину відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
У цьому ж контексті суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі №822/6076/15, який зазначив, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, договір банківського вкладу №11-19550-250215 укладено, а грошові кошти в сумі 5000 Євро на вкладний рахунок позивача зараховано до запровадження тимчасової адміністрації банку (03.03.2015), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Отже, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов'язується нікчемність цього правочину.
Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосу-вання рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано.
Зважаючи на недоведеність відповідачем передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 5000 Євро за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу цих коштів.
Враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не була включеною Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.
З метою ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність передбачених ч. 2 ст. 9 КАС України підстав для виходу за межі позовних вимог і зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, якій необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 5000 Євро.
Водночас заявлена вимога про зобов'язання відповідача включити позивача до Перелі-ку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фон-ду, не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду справи такий Перелік затверджений і переданий до Фонду. Зміни до нього можливі шляхом подання Уповноваженою особою до Фонду додаткової інформації, з приводу чого судом зроблено висновок вище.
У позовній заяві представник позивача просить поновити строк на звернення до суду з цим позовом, обґрунтовуючи тим, що позивач не отримувала повідомлення про нікчемність правочину та при цьому вчиняла всі можливі дії для вирішення ситуації, що склалася.
Як встановлено судом, про нікчемність договору банківського вкладу від 25.02.2015 №011-19550-250215 позивача повідомлено листом АТ "Дельта Банк" від 01.11.2017 №05-3376813, інших повідомлень про нікчемність правочину у справі не має. До суду з цим позовом представник позивача звернувся 12.12.2017, тобто в межах шестимісячного строку на звернення до суду, тому підстав для висновку про пропуск строку у суду не має.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №817/649/16 зроблено висновок про те, що дія ч. 3 ст. 22 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII "Про захист прав споживачів" поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №4452.
Оскільки, за висновком Верховного Суду, позивача звільнено від сплати судового збо-ру, то сплачений згідно з квитанціями від 08.12.2017 №62 на суму 640 грн., від 15.05.2018 №297 на суму 704,80 грн. судовий збір у загальній сумі 1344,80 грн. може бути повернутий за відповідною заявою.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 241-246 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владис-лава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом на рахунку № НОМЕР_1 за договором №011-19550-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 25.02.2015 у сумі 5000 Євро (п'ять тисяч Євро) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Відмовити в задоволенні позову в іншій частині.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лікві-дацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимиро-вич; 01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38.
Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко