29 січня 2020 року справа № 580/3625/19 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участі: секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
позивача ОСОБА_1 - особисто,
представника позивача Руденко Ю.В. - за ордером,
представника відповідача Корнієнко О.В. - за довіреністю,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування актів Форми Н-5*, НТ*, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати акт Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, та акт Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру;
- зобов'язати відповідача скласти акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5*, що стався з позивачем 14.08.2018, у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати відповідача за наслідками нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, скласти акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків за Формою Н-1*;
- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 грн 00 коп.
Ухвалою від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні з розгляду даної справи, яке призначено на 29.01.2020 о 09 год. 00 хв. на обговорення сторін судом постановлено вирішення заявленого позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про призначення судово психологічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи нанесена ОСОБА_1 моральна шкода з психологічної точки зору у зв'язку з неналежним виконанням Головного управління Національної поліції в Черкаській області рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19?
- Який можливий розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду із урахуванням психологічних коефіцієнтів?
У підготовчому засіданні позивач та представник позивача заявлене клопотання підтримали, наполягали на призначенні судово психологічної експертизи.
Представник відповідача проти задоволення клопотання сторони позивача про призначення судово психологічної експертизи заперечувала повністю.
Вирішуючи питання про призначення судово психологічної експертизи у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 гривень позивач пов'язує з неналежним виконанням відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19, яким визнано протиправними та скасовано акт форми Н-5* від 21.12.2018 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та акт форми НТ* від 21.12.2018 №90 про нещасний випадок невиробничого характеру, та зобов?язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Як встановлено судом 07.11.2019 відповідачем повторно складено акт Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, та акт Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру, в яких зазначено, що нещасний випадок, який стався з позивачем 14.08.2018 є таким, що стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Вважаючи, що вказані акти є протиправними та такими, що суперечать обставинам, викладеним у рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні питання про призначення судово психологічної експертизи у даній справі суд виходить з презумпції того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
Відтак суд висновує, що вирішення судово психологічної експертизою питання чи нанесена ОСОБА_1 моральна шкода з психологічної точки зору у зв'язку з неналежним виконанням Головного управління Національної поліції в Черкаській області рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 має бути вирішено судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог.
Що стосується визначення її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, маює широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.
Частиною 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд висновує про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судово психологічної експертизи у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 72-76, 101, 102, 103, 105, 106,111, 181, 205, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово психологічної експертизи - відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 03.02.2020.
Суддя С.О. Кульчицький