Справа № 560/3934/19
іменем України
04 лютого 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ДМС України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС України в Хмельницькій області від 09.09.2019 про заборону в'їзду в Україну гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бюрован, Арташацького району, Республіки Вірменія, паспорт громадянина Республіки Вірменія, серія НОМЕР_1 , виданий 11.10.2019 (попередній паспорт серії НОМЕР_2 від 21.10.2008).
Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, ним не було вчинено дій, які могли б слугувати підставою для заборони в'їзду. Також представник позивача стверджує про відсутність будь - яких посилань на вчинення таких дій, як в оскаржуваному рішенні, так і в листі, на підставі якого це рішення було прийнято.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує з посиланням на правомірність спірного рішення, оскільки підставою його прийняття є отримання відповідачем подання Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому було зазначено про те, що перебування позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні.
У поданій відповіді на відзив на позовну заяву, позивач вважає посилання відповідача у відзиві на позов необґрунтованим та вказує, що згідно відповідей на адвокатські запити представника позивача наявна інформація: Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо відсутності у позивача повідомлення про підозру у вчиненні злочинів; Генеральної прокуратури України щодо притягнення позивача в якості підозрюваного, обвинуваченого не встановлено; Хмельницького МВ ГУНПУ в Хмельницькій області про відсутність заяв та звернень відносно гр. ОСОБА_1 щодо протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України або дій іммігранта, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; ТОВ "ЖЕО" ЖЕД №2 та ФОП ОСОБА_2 щодо позитивної характеристики позивача за місцем проживання та місцем роботи.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Відповідно до ухвали від 06.12.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 15.01.2020 суд залучив до участі у справі Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. У вказаної третьої особи суд витребував докази та пояснення щодо підстав направлення подання.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011 ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданою ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області, отримав дозвіл на імміграцію в Україну та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого відділом ДРАЦС по м.Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції в Хмельницькій області позивач 27.12.2008 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 .
13.12.2017 вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Габріеляна ОСОБА_4 було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України (вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому).
28.08.2019 за поданням Головного управління НПУ в Хмельницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінням ДМС України в Хмельницькій області було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини І статті 12 Закону України "Про імміграцію", якщо іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили.
29.08.2019, на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2019, ОСОБА_1 звільнився з Державної установи "Шепетівська виправна колонія №98".
30.08.2019 до Управління ДМС України в Хмельницькій області надійшло звернення Головного управління НПУ в Хмельницькій області, в якому вони, з метою забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку, а також для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають на території України, просять прийняти рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_1 строком на п'ять років. Необхідність встановлення запропонованого строку заборони подальшого в'їзду в Україну вказаному іноземцю обґрунтовують суспільною небезпекою ОСОБА_1 , яка полягає у стійких зв'язках із представниками злочинного світу, які користуються певним авторитетом в кримінальному середовищі, намірами щодо участі в діяльності злочинних груп, сформованих на етнічній основі для вчинення тяжких та особливо тяжких (резонансних) злочинів на території регіону, фінансування та зрощення масштабів організованої злочинності в державі.
Враховуючи викладене управління ДМС України в Хмельницькій області було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , строком на три роки (до 09.09.2022), від 09.09.2019.
Вважаючи прийняте рішення протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 7 і 8 частини 1 цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Вказаний вище перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" (в редакції постанови від 16.03.2012), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною 2 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
З огляду на викладене, суд зауважує, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки, мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Порядок прийняття відповідачем та його територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 3, 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до пункту 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Згідно з частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
У відповідності до вищезазначених приписів пункту 4 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Отже, для доведення правомірності дій відповідача, відповідачем та третьою особою мало бути надано докази встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
В процесі розгляду справи судом витребував докази та пояснення щодо підстав направлення подання. За змістом отриманих судом від третьої особи пояснень, подання про заборону позивачу в'їзду ґрунтувалось на наявності інформації з відкритих джерел. Жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження суду надано не було.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться відповіді на адвокатські запити представника позивача, в яких наявна інформація: Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо відсутності у позивача повідомлення про підозру у вчиненні злочинів; Генеральної прокуратури України щодо притягнення позивача в якості підозрюваного, обвинуваченого не встановлено; Хмельницького МВ ГУНПУ в Хмельницькій області про відсутність заяв та звернень відносно гр. ОСОБА_1 щодо протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України або дій іммігранта, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; ТОВ "ЖЕО" ЖЕД №2 та ФОП ОСОБА_2 щодо позитивної характеристики позивача за місцем проживання та місцем роботи. Перераховані відомості вказують на те, що в'їзд і перебування позивача в Україні не може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду аргументованих доводів і доказів, які б переконливо свідчили про те, що в'їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку, суд вважає, що лише факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, не може розглядатися як безумовна підстава для заборони особі в'їжджати в Україну.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять жодного документу, крім вищезазначених рішення та листа від 30.08.2019 та те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а зазначені в оскаржуваному рішенні підстави його прийняття не знайшли свого підтвердження належними доказами у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність його прийняття.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати (судовий збір) в розмірі 768,40 грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 09.09.2019 про заборону в'їзду в Україну гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бюрован, Арташацького району, Республіки Вірменія, паспорт громадянина Республіки Вірменія, серія НОМЕР_1 , виданий 11.10.2019 (попередній паспорт серії НОМЕР_2 від 21.10.2008).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04 лютого 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт громадянина Республіки Вірменія, серія НОМЕР_1 , виданий 11.10.2019 -
Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Миколи Мазура, 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29007 , ідентифікаційний номер - 37864148)
Головуючий суддя В.В. Матущак