03 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2378/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2019 р. №Ф-2744-50,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2744-50 від 12.09.2019 р.
Ухвалою від 15.11.2019 р. позовна заява залишена без руху.
29.11.2019 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим, ухвалою від 02.12.2019 р. відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження , без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 09.11.2009 перебуває на обліку у ДПІ у м.Нова Каховка, здійснює підприємницьку діяльність (вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права) та перебуває на спрощеній системі оподаткування. У квітні 2018 року позивач подала до податкової інспекції в м.Нова Каховка заяву за формою №-5 ОПП з позначкою зміни, додавши при цьому копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Для уникнення подвійного нарахування ЄСВ 30.11.2018 р. позивач подала заяву форми 8-ОПП про зняття з обліку як особа яка проводить незалежну професійну діяльність. Однак, 11.01.2019 р. знову зареєструвалась як фізична особа-підприємець, перелік видів діяльності - 69.10 діяльність у сфері права та спрощена система оподаткування. 05.11.2019 р. ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2019 р., в якій сума боргу скаладає 6826,89 гн., з яких недоїмка в сумі 3939,28 грн., штраф 2022,30 грн., пеня 865,31 грн. Позивач зазначає, що оскільки вона зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», до неї не можуть застосовуватися положення ч.3 ст.5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, позивач повинен перебувати на податковому обліку як ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10). На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
20.12.2019 р. відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Порядок та умови взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізична особа - підприємець та при цьому провадять незалежну професійну діяльність, регулюються ст. 65 Кодексу та Порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588). Зазначає, що фізична особа-підприємець не може здійснювати незалежну професійну діяльність, а до доходів отриманих від провадження незалежної професійної діяльності не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так як спрощена система оподаткування, обліку та звітності, відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, застосовується виключно юридичними особами або фізичними особами-підприємцями. Застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність Податковим кодексом України не передбачено. Водночас відсутні обмеження щодо одночасного провадження незалежної професійної діяльності та підприємницької діяльності, проте вести облік та сплачувати податки необхідно окремо як фізична особа-підприємець, та як особа яка проводить незалежну професійну діяльність. Відповідач відмічає, що якщо фізична особа-підприємець одночасно проводить незалежну професійну діяльність, то вона сплачує єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону № 2464, як фізичні особи-підприємці (залежно від обраної системи оподаткування) та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, в термін, встановлений абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 для зазначених категорій платників. Позивач перебувала на обліку як фізична особа - підприємець у період з 06.11.2009 р. по 30.11.2018 р. та особа яка здійснює незалежну професійну діяльність з 03.04.2018 р. по 21.12.2018 р. Станом на 31.12.2018 р. за позивачем рахувалась сума заборгованості по сплаті єдиного внеску - 4764,16 грн. Позивач знову стала на облік як фізична особа-підприємець з 11.01.2019 р. Згідно даних інтегрованої картки платника податку, станом на 31.08.2019 року сума заборгованості за позивачем склала 6826,89 грн., до якої увійшли залишок несплачених нарахувань з єдиного соціального внеску за 1,2 квартали 2019 року нарахованих позивачу як фізичній особі-підприємцю у сумі 3939,28 грн, та сум штрафу 2022,30 грн і пені - 865,31 грн., у зв'язку з чим контролюючим органом сформована та направлена позивачу податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2019 року за №Ф-2744-50. Із зазначених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, 20.12.2019 р. відповідач подав до суду клопотання про заміну відповідача, у якому зазначає, що оскаржуване рішення прийняте ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, тому посилаючись на ч.3 ст.48 КАС України просить замінити первісного відповідача.
Судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2744-50 від 12.09.2019 року винесена Головним управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, яке у зв'язку із реорганізацією є правонаступником ДФС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі.
Згідно ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про заміну первісного відповідача на належного - Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 28.11.2013 року Серії АГ № 402533, ОСОБА_1 з 06.11.2009 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем з видом економічної діяльності - 69.10 діяльності у сфері права (№ запису 25010000000007076).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 28.05.2012 року Серії А №901384, суб'єкт господарювання - ОСОБА_1 з видом господарської діяльності - 69.10 - діяльність у сфері права та знаходиться на спрощеній системі оподаткуванні 3 групи зі ставкою єдиного податку - 5 %.
Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.04.2009 року, виданого Миколаївською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 25.04.2009 року, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2018 р. позивач припинила підприємницьку діяльність.
Проте, 11.01.2019 р. ОСОБА_1 знову зареєстрована як фізична особа-підприємець із видом діяльності - 69.10 Діяльність у сфері права.
12.09.2019 р. Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2744-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 6826,89 грн. з яких сума недоїмки складає - 3939,28 грн., штраф - 2022,30 грн та пеня - 865,31 грн.
Позивач не погодилась з такою позицією відповідача та звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку законності формування відповідачем вимоги про сплату боргу від 12.09.2019 року № Ф-2744-50, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
За змістом п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за №1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні ч. 3 ст. 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до ч. 2 ст. 7 КАС України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (п. 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (п. 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) (п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 01.01.2010 року перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного внеску. 28.05.2012 р. позивач отримала свідоцтво платника єдиного податку, згідно якого позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2014 р. - 3 група 5%.
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Із аналізу положень Порядку № 1162 слідує, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.
Судом встановлено, що позивач після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.04.2009 № 552 заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавала, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності від 25.04.2009 року № 552, подав до контролюючого органу заяву за формою № 1-ЄСВ. Натомість, 03 квітня 2018 року відповідач самостійно встановив позивачу, як фізичній особі-підприємцю, ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1, 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Так, суд встановив, що позивач з 06.11.2009 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже була зобов'язана своєчасно нараховувати та сплачувати зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дослідивши облікову картку особового рахунку зобов'язання позивача зі сплати єдиного внеску суд встановив, що станом на 19.07.2018 року за позивачем обліковувалася переплата у сумі 2527,18 грн.
Однак, 19.07.2018 року податковим органом нарахована до сплати сума єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємця у розмірі 2457,18 грн. Також, 19.07.2019 р. позивачу нарахована до сплати сума єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю в т.ч. з незалежною професійною діяльністю у розмірі - 2457,18 грн. Після сплати позивачем 18.10.2018 р. суми єдиного внеску 2487,00 грн., з урахуванням наявної переплати, недоїмка була погашена позивачем повністю.
19.10.2018 р. позивачу нарахована до сплати сума єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю у сумі 2457,18 грн. та як фізичній особі-підприємцю в т.ч. з незалежною професійною діяльністю у розмірі - 2457,18 грн.
З урахуванням сплати позивачем сум єдиного внеску 23.11.2018 - 210,47 грн., 10.12.2018 р. - 1688,50 грн., 11.01.2019 р. - 819,06 грн., 27.03.2019 р. - 2760,00 грн., 15.07.2019 р. - 2754,18 грн., сума недоїмки, станом на 13.08.2019 р., становила 5961,58 грн. та пеня у розмірі - 865,31 грн. На підставі існуючого боргу відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки).
Позивач заперечує дані податкового органу, зазначаючи про подвійне нарахування сплати єдиного внеску, на підтвердження чого надала наступні документи.
Сплата позивачем єдиного внеску у 2018 - 2019 роках підтверджується квитанціями: від 31.05.2018 року № 0.0.1049694426.1 (на суму 2497,00 грн. за березень 2018 року), від 18.07.2018 року № 0.0.1088093691.1 (на суму 2487,00 грн. за червня 2018 року), від 18.10.2018 року №0.0.1162645403.1 (на суму 2487,00 грн.), від 23.11.2018 року № 0.0.1194478891.1 ( на суму 210,47 грн. за листопад 2018 р.), від 10.12.2018 року №0.0.1207689721.1 (на суму 1688,50 грн. за листопад 2018р.), від 11.01.2019 року № 0.0.1235059429.1 (на суму 819,06 грн. за грудень 2018 р.).
Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування- організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Державний реєстр створюється, зокрема, для ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (ч. 1 ст. 16 Закону № 2464-VI).
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 16 Закону № 2464-VI).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464-VI).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Із форми витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, п. 6 розділу V) вбачається, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність у контролюючого органу повноважень за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Зважаючи на те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення податковим органом позивачу, як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Пункт 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 містить посилання на додаток 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.
Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов'язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта свідчить про невідповідність норм Порядку № 435 положенням Закону.
Таким чином, наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Тобто, положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Відтак, суд вважає, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає.
Доводи учасників справи щодо статусу та порядку взяття на облік платника єдиного внеску та перебування на обліку, які ґрунтуються на аналізі норм Податкового кодексу України та розробленого відповідно до нього Порядку № 1588, суд не враховує при вирішенні спірних правовідносин з огляду на положенням п. 1.3 ст. 1 ПК України, за якими цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також положення ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, згідно з якими виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому дії податкового органу у даному випадку є протиправними, оскільки відповідачем надано перевагу приписам нормативно-правовому акту, а не Закону.
Варто відмітити, що з урахуванням приписів Закону № 2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності), взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб є безпідставним.
Вказана позиція відповідає висновкам Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеним у рішенні від 02.09.2019 року у зразковій справі №520/3939/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2019 року № Ф-2744-50.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про нарахування недоїмки, відтак суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із перебуванням головуючої судді Морської Г.М. на лікарняному, судове рішення по справі № 540/2378/19 прийняте - 03.02.2020 р.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2744-50 від 12.09.2019 р. винесену Головним управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201; 73003, м.Херсон, пр.Ушакова, 75).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( код ЄДРПОУ 43143201; 73003, м.Херсон, пр.Ушакова, 75).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 111060000