Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 січня 2020 р. № 520/7717/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район про скасування вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12887-56 від 03.12.2018 р.;
- скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12887-56 від 03.12.2018 р.;
- стягнути (повернути) грошові кошти в розмірі 6200,00 грн. з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , сплачені за незаконною вимогою як єдиний соціальний внесок.
Позов обґрунтований тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - арбітражний керуючий, вважає, що вимога про сплату боргу № Ф-12887-56 від 03 грудня 2018 року як з особи, що провадить незалежну професійну діяльність, є незаконною, оскільки відповідно до Податкового кодексу України, Закону України № 2464, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» пред'явлення такої вимоги призводить до подвійного оподаткування його діяльності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. було зупинено провадження по даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19.
24.12.2019 р. ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від було поновлено провадження по даній справі у зв'язку з набранням чинності постанови по зразковій справі № 520/3939/19 та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засідання на 13.01.2020 р.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 28.01.2019 р. о 11:30 год.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов, зазначивши, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску на загальних підставах, а отже, нараховуючи позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 , відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства у межах наданих йому повноважень.
Представник другого відповідача, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район, до судового засідання не прибув, був повідомлений належним чином.
Вивчивши доводи адміністративного позову, з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивача з 17.07.2001 зареєстровано як фізичну особу - підприємця та взято на податковий облік як платника податків.
З 01.01.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 13).
26.03.2013 року позивач отримав свідоцтво № 664 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (а.с. 17).
03.12.2018 року контролюючим органом відносно позивача складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-12887-56 на суму 1749,48 грн. (а.с. 9).
У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту Закон № 2464-VI ) визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Судом встановлено, що позивач після отримання свідоцтва від 26.03.2013 року № 664 не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, як сам і вказує у своїх запереченнях.
Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.
Крім того суд зауважує, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Суд звертає увагу на наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: суд констатував, що приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов'язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
При цьому положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
За наявного існуючого правового регулювання суд зазначає, що взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.
Отже, хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску і встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.
Суд також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги те, що позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок та відповідно позовні вимоги про скасування вимоги від 03.12.2018 року № Ф-12887-56 є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нараховування, обчислення та сплати єдиного внеску покладається саме на платника ЄСВ. Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19 від 02.09.2019 р.
Щодо вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12887-56 від 03.12.2018 р. протиправними суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що скасування вищевказаної вимоги вже є достатнім та належним способом захисту прав позивача, тому позовна вимога про визнання дій відповідача щодо її винесення протиправними задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги про стягнення (повернення) грошових коштів в розмірі 6200,00 грн. з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район на рахунок позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно п. 43.4. ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
У зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів щодо подання вищевказаної заяви, то й вимога щодо стягнення (повернення) грошових коштів в розмірі 6200,00 грн. з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район на рахунок позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704), Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Новобаварський район (пр. Науки, буд. 9, м. Харків, 61166, код 39859805) про скасування вимоги - задовольнити частково.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12887-56 від 03.12.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 лютого 2020 року.
Суддя Д.А. Волошин