ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 лютого 2020 року м. Київ № 640/20181/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації (далі - відповідач), в кому просить суд:
- визнати бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3277,95 грн. в день звільнення протиправною;
- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3277,95 грн.
На обґрунтування вимог позивач зазначає, що при звільненні з військової служби йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, що грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області від 31 грудня 2014 року №142 о/с-пр ОСОБА_1 звільнено згідно Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «б» (через хворобу).
Згідно довідки Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №10 ОСОБА_1 передбачено виплату грошової компенсації вартості за неотримане під час служби речове майно в розмірі 3277,95 грн.
ОСОБА_1 звертався до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо виплати компенсації за неотримане речове майно за період служби.
Листом Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 13.08.2018 №6.1-7909 проінформовано позивача, згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна нараховано компенсація в розмірі 3277,95 грн., відповідно до абзацу 2 статті 2 Порядку забезпечення речовим майном персовану Державної кримінально-виконавчої служби України компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Не отримавши запитуваної грошової компенсації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (надалі за текстом - «Порядок»).
Відповідно до п. 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно п. 23 Порядку грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку.
Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Як вбачається з довідки № 10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 04.07.2018, довідка оформлена за формою згідно з додатком 7 вказаного Порядку.
Отже, позивач має право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, що в свою чергу і не заперечується відповідачем
Проте, відповідач зазначає, що відповідно до п. 22 Порядку грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Водночас, пункт 22 Порядку стосується осіб рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби, яким за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Разом з цим, п. 27 чітко визначає, що речове майно або грошова компенсація виплачується за бажанням позивача, чим останній скористався та подав рапорт про виплату грошової компенсації.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Крім того, суд враховує, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З огляду на викладене, розглянувши справу по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З гідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3277,95 грн. (три тисячі двісті сімдесят сім гривень 95 коп.).
3. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 3277,95 грн. (три тисячі двісті сімдесят сім гривень 95 коп.).
4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) відшкодувати на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян