ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 826/17211/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання ОСОБА_1 відмови (викладеної в листі від 14.06.2017 №К-15981/0-9917/6-17) у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, на підставі клопотання від 18.05.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строки для подання заяв по суті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу необґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області були вчинені на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації на виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Також у відзиві зазначено, що вимога про зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягає задоволенню, оскільки надання чи не надання дозволу є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Позивачем надано відповідь на відзив, де зазначено, що у відповідача наявний обов'язок надати дозвіл, за відсутності підстав для відмови, що передбачені Земельним кодексом України.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням від 18.05.2017, в якому просив, відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України, надати йому дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 га, яка розташована у Київській області, Бориспільському районі, на території Іванківської сільської ради.
В якості додатків до вказаного клопотання зазначено копію паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про безпосередню участь у проведенні АТО, план-схему розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду вказаного клопотання листом Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №К-15981/0-9917/6-17 повідомлено позивача про те, що за наявною у відповідача інформацією, бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га). На підставі викладеного, позивачу рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги статей 118, 121 та 122 Земельного кодексу України.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої).
За змістом наведених норм, ними визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України (наприклад, постанова Верховного Суду 06.12.2019 справа №813/4498/16).
Як уже зазначалось, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначив, що за наявною інформацією, бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га). При цьому правовою підставою відмови вказано пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (зі змінами), за яким учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги <...> з першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва <...>.
Проте, наведена підстава в силу статті 118 ЗК України не може бути сугувати для відмови в наданні земельної ділянки та не може бути підставою для неприйняття відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
При цьому, посилання відповідача на пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не спростовує наведених висновків суду, оскільки зазначена норма не встановлює підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Наведене положення Закону стосується пільг учасникам бойових з першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, проте не містить підстав для відмови. Крім того, позивач просив надати земельну ділянку для особистого фермерського господарства.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначався "Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області", затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 цього положення передбачалось, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з пунктом 84 "Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру", затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Тобто за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області (наприклад, постанова Верховного Суду від 16.05.2019 с права №826/17220/17).
Судом встановлено, що позивач звернувся з клопотання про надання дозволу на розробку документації з землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за наслідками розгляду якого відповідач зобов'язаний був прийняти рішення. Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання листом від 14.06.2017 №К-15981/0-9917/6-17 відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл.
Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Судом зазначалось, що відповідачем рішення не приймалось, правова підстава відмови пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", водночас питання, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідачем, не досліджувались.
На думку суду, з урахуванням обставин справи, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, в даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного рішення.
При цьому відповідач в рішенні не може зазначати підставою відмови мотиви вказані в листі №К-15981/0-9917/6-17 від 14.06.2017 або інші підстави не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отже, вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки сторонами до суду не надано доказів понесення судових витрат, розподілу судових витрат судом не вирішувався.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання відмови ОСОБА_1 листом від 14 червня 2017 року №К-15981/0-9917/6-17 у наданні дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею два га, розташованої Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею два га, розташованої Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550, місце проживання: 02115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець