ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 640/8409/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:
- визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві";
- скасування рішення Міністерства оборони України від 23.11.2018 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.
Ухвалою суду від 21.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строк відповідачу для подання відзиву.
Позов мотивовано тим, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок виконання ним обов'язків військової служби, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечуються, оскільки на момент звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги, позивачем не дотримано дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги".
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 05.11.2004 №914 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу офіцерів запасу і кадрів Тернопільського обласного військового комісаріату звільнено з військової служби у запас за підпунктом "в" пункту 67 (у зв'язку із скороченням штатів) "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" з правом носіння військової форми одягу.
Згідно з витягом з наказу Тернопільського обласного військового комісара від 30.11.2004 №211 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (м. Тернопіль).
Свідоцтвом про хворобу від 02.12.2004 №998 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку та з проходженням військової служби.
Довідкою медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1066623 від 29.05.2018 ОСОБА_1 довічно встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність полковнику ОСОБА_1 встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім зазначеного, Комісією також вказується, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу групу та причину інвалідності змінено понад дворічний термін: 23.02.2007 під час первинного огляду органами МСЕК із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (довідка МСЕК серії ТЕР №123692 від 23.02.2007) та 29.05.2018 при повторному огляді органами МСЕК із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ №1066623 від 05.06.2018).
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до Конституції України: держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (у редакції, чинній на день встановлення інвалідності - 23.02.2007) встановлювалось, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент встановлення інвалідності при первинному огляді 23.02.2007) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент встановлення інвалідності ІІ групи 29.05.2018) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;.
Як уже вказувалось судом, підставою відмови у призначенні та виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117 слугувало те, що відповідно до абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Оскільки 23.02.2007 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку та 29.05.2018 при повторному огляді органами МСЕК із встановленям ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а звернувся позивач за отримання одноразової допомоги лише восени 2018 року, відповідно відсутні підстави для призначення та виплати такої допомоги.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджено з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI).
З метою реалізації положень статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України прийнято "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Відповідно до "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги": днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3); якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 8).
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені починаючи з 01.01.2014.
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01. 2017) частину четверту статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Отже, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після 01.01.2014, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується (наприклад, постанови Верховного Суду від 20.03.2018 справа №295/3091/17, від 22.08.2019 справа №806/2180/18, від 30.10.2019 справа №806/815/16, від 24.12.2019 справа № 826/11299/18, від 21.01.2020 справа №280/405/19).
З огляду на наведене правове регулювання, судову практику, суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість відмови в призначенні та виплати одноразової допомоги з підстав обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги.
Іншою підставою для відмови в оскаржуваному протоколі зазначено, що позивача звільнено з військової служби до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006 року №3597-IV (набрав чинності з 01.01.2007).
Станом на час звільнення позивача з військової служби 30.11.2004 статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачалось, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Тобто, станом на час звільнення позивача з військової служби військовослужбовці підлягали обов'язковому особистому страхуванню, зокрема, в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів).
На думку суду, незважаючи на таке правове регулювання, доводи відповідача є помилковими. Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи 29.05.2018) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом зазначалось, що за змістом пункту 3 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, наведені правові акти не пов'язують право на отримання одноразової грошової допомоги з датою звільнення з військової служби, в даному випадку, також незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби (наприклад, постанови Верховного Суду від 23.11.2018 справа №295/3869/17, від 30.10.2018 справа №760/16027/16-а, від 07.02.2019 у справа №816/1266/16, від 30.01.2020 справа №806/5205/15).
Враховуючи наведені висновки суду, підлягає визнанню протиправним пункт 26 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно вимога про скасування протоколу від 23.11.2018 №117 у вказаній частині підлягає задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, судом спростовано підстави відмови, які зазначені в протоколі від 23.11.2018 №117, водночас відповідачем не заперечувалось встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ №1066623 від 05.06.2018), обґрунтованою є вимога про зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу. При цьому належним способом захисту є не лише зобов'язання призначити допомогу, а також зобов'язання її виплатити позивачу.
Належним способом виконання рішення суду в цій частині є призначення ОСОБА_1 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум одноразової допомоги відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент встановлення інвалідності ІІ групи 29.05.2018) та виплата Міністерством оборони України позивачу одноразової грошової допомоги.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві", то суд вважає таку вимогу необґрунтованою.
В даному випадку питання щодо призначення позивачу одноразової допомоги розглядалось комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за наслідками чого складено протокол від 23.11.2018 №117. На думку суду, відмова в призначенні одноразової допомоги не є свідченням протиправності дій комісії чи її окремих членів. При цьому судом таких обставин не встановлено, позивачем у позовній заяві не зазначено. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення наведеної вимоги.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, позаяк є особою з інвалідністю II групи.
Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу і присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати пункт 26 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 листопада 2018 року №117 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (зі змінами).
Зобов'язати Міністерство Оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (зі змінами) у зв'язку зі встановленням ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1066623 від 05 червня 2018 року.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місце знаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець