ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2020 року м. Київ № 640/5385/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Ухвалою суду від 03.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, оскільки громадяни які виконували роботи по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків залучались до виконання робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих факт залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що унеможливлює видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 07.05.1996 ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській катастрофи Категорія 1, йому також надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою від 25.10.2000 №142341 до посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної державної в м. Києві державної адміністрації з заявою від 26.02.2019 якою просив установити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Листом від 11.03.2019 №3611/35-01/22 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача про відсутність підстав для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни оскільки в наданих позивачем копіях документів відсутнє документальне підтвердження залучення останнього до формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них встановлюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
За змістом наведеної норми, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка визнана інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і залучалась до складу формувань Цивільної оборони.
На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано:
- копію трудової книжки ОСОБА_1 відповідно до якої з 19.12.1984 прийнятий водієм першого класу на всіх марках автомобілів;
- копію експертного висновку від 25.03.1996 №5/96, відповідно до якого захворювання пов'язано роботами з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС;
- копію довідки Київського автотранспортного підприємства 13027 від 09.04.1992 №154;
- копію довідки без дати та номеру начальника ОК ЧАЕС, відповідно до якої позивач з 10.07.1986 по 27.08.1986 включно без вихідних працював на об'єктах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС;
- копію маршрутного листа;
- копію витягу з протоколу №5 Комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед країною виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.05.2016;
- копію довідки про заробітну плату від 23.11.2017 №132.;
- копію довідки про перейменування підприємства від 23.11.2017 №133.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надані документи беззаперечно підтверджують факт участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На думку позивача, згідно з "Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норм оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами", введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра Оборони СРСР від 06.07.1975 №90, в склад формувань зачисляються в обов'язковому порядку громадяни СРСР чоловіки у віці от 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, а тому громадяни які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
На думку суду, додані позивачем письмові докази та наведені доводи не доводять участі позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Додані позивачем докази підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Доходячи такого висновку, судом взято до уваги практику Верховного Суду, висловлену в постановах від 10.05.2018 справа №279/12162/15-а, , від 21.08.2018 справа №279/2285/16-а, , від 25.09.2018 справа №806/5085/15, від 11.10.2018 справа №674/1239/17, від 18.10.2018 справа №753/12234/17, від 27.02.2019 справа №149/3307/16-а; від 07.08.2019 справа №826/11163/18, від 10.10.2019 справа №826/1427/17, від 31.10.2019 справа №826/5572/17, від 20.12.2019 №315/594/15-а [2-а/315/29/15]).
Зокрема, у постанові від 18.10.2018 справа №753/12234/17 Верховний Суд вказав, що "Положенням про Цивільну оборону СРСР", затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та "Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР", затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 справа №279/12162/15-а зазначено, що з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 15.06.2004 №1770-IV вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
З огляду на здійснену судом оцінку поданих позивачем доказів, враховуючи наведену судову практику, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо його участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно відповідачем правомірно відмовлено позивачу в задоволенні його заяви щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37498541, місцезнаходження: 03148, місто Київ, вулиця Гнати Юри, будинок 14-Б).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець