ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
31 січня 2020 року справа №640/1685/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ НП у м. Києві)
про1) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №865 від 07 грудня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 »; 2) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №1282 о/с від 26 грудня 2018 року «Щодо особового складу»; 3) поновлення ОСОБА_1 на посаді збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з 26 грудня 2018 року; 4) стягнення суми грошового утримання за весь період вимушеного прогулу
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, оскільки вважає незаконним своє звільнення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що оскаржувані накази відповідачем прийнято без дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Дисциплінарний статут Національної поліції України», а його звільнення є незаконним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/1685/19, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що всі дії посадових осіб відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача були правомірними і вчиненими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача.
В судовому засіданні 22 липня 2019 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив повністю; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на підставі наказу від 27 червня 2014 року № 547 о/с.
07 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу від 07 листопада 2015 року № 72 о/с та прийнято на службу до органів Національної поліції на підставі наказу від 07 листопада 2015 року № 77 о/с, що пов'язано із створення Національної поліції та переведенням у її структуру полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ».
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2018 року № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » накладено дисциплінарне стягнення на збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» сержанта поліцію ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 1 і 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимоги пунктів 4 і 8 частини третьої статті 1 та частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також вимоги наказу ГУ НП у м. Києві від 20 березня 2017 року № 356, а саме: за безпідставну відсутність на службі без поважних причин: 19 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року, 21 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року та 23 листопада 2018 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22 грудня 2018 року № 902 внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2018 року № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » у зв'язку із допущенням технічної помилки.
В подальшому, на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2018 року № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 », відповідачем видано наказ від 26 грудня 2018 року № 1282 о/с «Щодо особового складу», яким звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» сержанта поліцію ОСОБА_1 26 грудня 2018 року.
Вказані накази прийнято за результатами службового розслідування за фактами порушення службової дисципліни, що відображено у висновку службового розслідування від 03 грудня 2018 року.
Під час проведення службового розслідування відносно позивача встановлено та відображено у висновку службового розслідування від 03 грудня 2018 року, що сержант поліції ОСОБА_1. був відсутній на службі без поважних причин 19 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року, 21 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року та 23 листопада 2018 року, що засвідчено Актами про відсутність на службі ОСОБА_1 : № 434/125/41-2018 від 19 листопада 2018 року, № 437/125/41-2018 від 20 листопада 2018 року, № 438/125/41-2018 від 21 листопада 2018 року, № 439/125/41-2018 від 22 листопада 2018 року та № 440/125/41-2018 від 23 листопада 2018 року, які склав начальник відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення ППСПОП «Київ» ГУ НП у м. Києві лейтенант поліції Яськов С.Ю.
Як вказано у висновку службового розслідування від 03 грудня 2018 року, опитаний ОСОБА_1 пояснив, що з 12 листопада 2018 року він проходив військову лікарську комісію, що не є поважною причиною для невиходу на службу. Жодних документів чи довідок, які засвідчували законність чи поважну причину відсутності ОСОБА_1 на службі, у вищезазначені дні він не надав. Начальником штабу ППСПОП «Київ» ГУ НП у м. Києві страшим лейтенантом поліції Мандрикою С.А. направлявся запит начальникові ДУ «ТМО МВС України по місту Києву» Безух Л.М. від 21 листопада 2018 року № 436/125/41/03-2018 з метою встановлення можливого перебування ОСОБА_1 , на який отримав відповідь від 28 листопада 2018 року № 33/31-1091, де зазначено, що ОСОБА_1 на лікування не перебуває, а його направлення на ВЛК було зареєстроване тільки 21 листопада 2018 року, що свідчить про порушення принципу чесного і гідного виконання своїх службових обов'язків, а також нещирості в наданні пояснення ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини шостої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Судом встановлено, що Акти про відсутність на службі ОСОБА_1 : № 434/125/41-2018 від 19 листопада 2018 року, № 437/125/41-2018 від 20 листопада 2018 року, № 438/125/41-2018 від 21 листопада 2018 року, № 439/125/41-2018 від 22 листопада 2018 року та № 440/125/41-2018 від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 складалися за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 7 .
При цьому допитані в судовому засіданні 22 липня 2019 року свідок ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_3 дали показання, що бачили позивача декілька разів протягом робочого дня в період з 19 по 23 листопада 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15. При цьому свідок ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_3 зазначили, що ППСПОП «Київ» ГУ НП у м. Києві має два місця розташування: по вул. Володимирській, 15 та вул. Ремонтна, 7 у м. Києві .
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують закріплення за позивачем робочого місця за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна , 7 , де розташований ППСПОП «Київ» ГУ НП у м. Києві.
Як вбачається з листа від 28 листопада 2018 року № 33/31-1091 Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву», 21 листопада 2018 року на медичній військово-лікарській комісії зареєстровано направлення позивача на військово-лікарську комісію. Вказаний лист підтверджує факт проходження позивачем військово-лікарської комісії з 21 листопада 2018 року.
З 26 листопада по 04 грудня 2018 року позивач був непрацездатним, що підтверджується випискою із амбулаторної карти № 79302, виданої 1091 Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву». Вказане унеможливило проходження військово-лікарської комісії у цей період.
11 грудня 2018 року військово-лікарська комісія визнала сержанта поліції ОСОБА_1 . непридатним до служби в поліції, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 11 грудня 2018 року № 176/а/у.
Судом також встановлено, що позивач тривалий час (з 02 липня 2018 року по 20 серпня 2018 року, з 21 серпня по 07 листопада 2018 року) перебував на лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20 серпня 2018 року № 7366 та листком непрацездатності серія АДЕ № 082579.
Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо широкий спектр передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України видів дисциплінарної відповідальності, натомість обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши при цьому пояснення позивача щодо поважності причин відсутності на службі.
В результаті аналізу вищезазначених правових положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2018 року № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » та наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 грудня 2018 року № 1282 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм чинного законодавства України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Позивача звільнено зі служби в поліції на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 грудня 2018 року № 1282 о/с «Щодо особового складу» 26 грудня 2018 року, що є останнім робочим днем. Отже, позивач підлягає поновленню на роботі з 27 грудня 2018 року.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 24 розділу II Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Судом встановлено, що позивача звільнено 26 грудня 2018 року (останній робочий день), відповідно сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за жовтень 2018 року та листопад 2018 року.
Так, відповідно до довідки № 2838 від 27 грудня 2019 року, виданої ГУ НП у м. Києві, середньоденна заробітна плата, яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи позивача (жовтень та листопад 2018 року), складає 401 грн. 64 коп.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Інших документів, які б підтверджували розмір середньомісячного грошового забезпечення у справі не міститься.
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 27 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року.
Судом встановлено, що кількість робочих днів за період з 27 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року становить 274 робочі дні, а саме: з 27 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 3 робочі дні; у 2019 році - 250 робочих днів, за січень 2020 року - 21 робочий день.
З огляду на зазначене, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 27 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року становить 110 049 грн. 36 коп. (274 робочі дні х 401 грн. 64 (середньоденна заробітна плата).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд встановив, що звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір на підставі Закону України «Про судовий збір» в загальному розмірі 2 305 грн. 20 коп., в тому числі 768 грн. 40 коп. за вимогу щодо визнання незаконним і скасування наказів, 768 грн. 40 коп. за вимогу щодо поновлення на службі, 768 грн. 40 коп. за вимогу щодо стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктами 1 і 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Судом встановлено, що позивач є постраждалий учасник Революції Гідності, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , дата видачі 17 травня 2016 року. При цьому позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 305,20 грн., що підтверджується квитанцією від 23 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд роз'яснює позивачу право звернутися з клопотанням про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 2 305,20 грн.
Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 22-01-2019-1 від 22 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Агро», та попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу відповідно до пункту 5 договору про надання правової допомоги № 22-01-2019-1 від 22 січня 2019 року.
Представництво позивача в Окружному адміністративному суді міста Києва здійснювалось адвокатом Нерсесяном А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3710 за рішенням Київської міської КДКА від 23.04.2009 року № 29-16-30).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Частинами п'ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не заперечував співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу; у свою чергу у суду відсутні підстави сумніватися у співмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби, - виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2018 року № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22 грудня 2018 року № 902.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №1282 о/с від 26 грудня 2018 року № 1282 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 з посади збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з 26 грудня 2018 року.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» з 27 грудня 2018 року.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 110 049,36 грн. (сто десять тисяч сорок дев'ять гривень тридцять шість копійок).
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві.
7. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді збройового майстра відділення логістики та матеріально-технічного забезпечення полку патрульної поліції особливого призначення «Київ» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ідентифікаційний код НОМЕР_2 );
Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; ідентифікаційний код 40108583).
Суддя В.А. Кузьменко