ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 січня 2020 року м. Київ № 640/11033/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, оскільки його інвалідність настала внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Також, позивач зазначає про протиправні дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - незаконними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником Міністерства оборони України надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 18.09.2018, тобто через 29 років після звільнення зі строкової військової служби. Оскільки моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у позивача є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яка діє з 1 січня 2017 року, та Порядок №975.
Ухвалою суду від 24.06.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київський міський військовий комісаріат (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та запропоновано третій особі подати до суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що за результатами звернення позивача із заявою про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 11.04.2019, ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено документи на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а тому КМВК виконав всі вимоги законодавства та направив розпорядникові бюджетних коштів для прийняття рішення.
Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 20.11.1987 по 28.11.1989 проходив строкову військову службу в Збройних Силах. З 03.06.1988 по 12.02.1989 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка від 20.11.1987 серія НОМЕР_1 , виданого Смілянським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області, копією довідки №137 від 11.12.2018, виданою ТВП військового комісара Дарницького району у м. Києві військового комісаріату.
В матеріалах адміністративної справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2352 від 28.08.2018, у рядового запасу ОСОБА_1 1969 року народження: «Гостре порушення мозкового кровообігу (23.07.2018) за ішемічним типом в басейні СМА праворуч у вигляді вираженого лівобічного геміпарезу, вираженим порушенням функції лівих кінцівок , вираженого порушення статики та ходи, вестибуло-атактичного синдрому, стійкого церебростенічного синдрому, з синдромом лікворної гіпертензії, з частими (3-4 рази на тиждень) лікворо-гіпертензивними кризами (кризи 25.07.2018, 30.07.2018). Енцефалопатія ІІІ ст., прогресуючий перебіг, мнестичним зниженням, емоційно-вольова нестійкість, інтелектуально-мнестичне зниження, психоорганічний синдром, двобічною органічною симптоматикою, синкопальними станами, вегето-судинною дисфункцією. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступінь 2, ІXC. Дифузний кардіосклероз. СН ІІА. Часткова атрофія дисків зорових нервів», що підтверджується виписними епікризами за 2017-2018 - захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.09.2018 серії АВ 0973971 виданої Голосіївською м/р МСЕК м. Києва, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, захворювання позивача пов'язане із виконанням обов'язків військової служби та перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач 26.03.2019 звернувся із заявою про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги через Київський міський військовий комісаріат, у зв'язку із встановленням йому з 18.09.2019 ІІ групи інвалідності довічно.
До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ від 25.12.2013 №975 (надалі Порядок № 975).
В подальшому, документи позивача Київський міський військовий комісаріат листом від 16.04.2019 за вих.№ВСЗ/1557 направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо правомірності виплати відповідної одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи.
За результатом розгляду заяви позивача від 26.03.2019, згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 №69, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення обґрунтоване тим, що термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за призначенням одноразової грошової допомоги становить більше трьох років, оскільки позивача звільнено з військової служби 28.11.1989 та 18.09.2018 під час первинного огляду МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи довічно, внаслідок загального захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0973971 від 20.09.2018).
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є вимога призначити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, яку встановлено ОСОБА_1 18.09.2018 довічно.
Частиною першою ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно п.4 частини другої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відтак, на момент встановлення інвалідності (18.09.2018), право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги - з моменту настання інвалідності у позивача, а не з моменту звільнення з військової служби.
Вказана позиція підтримана Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у постанові від 27.02.2018 адміністративне провадження №К/9901/11637/18.
Крім того, згідно пункту 1 частини першої Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до пункту 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №591/2794/16-а, від 21.08.2018 у справі № 642/5757/17.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Пунктом 2 Порядку №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Оскільки Порядок №975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва колишнього військовослужбовця на підставі протоколу №2352 від 28.08.2018, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що засвідчує захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
У відповідності до п.13 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_1 приймав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Республіки Афганістан.
Таким чином, оскільки позивач проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, правонаступником яких в подальшому стало Міністерство оборони України, інвалідність встановлена в період, коли право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби, а відповідачем не доведений факт отримання позивачем поранення (контузії, травми або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, відтак суд зазначає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню.
Отже, відмова у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад тримісячний термін є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.
Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, суд дійшов висновку, що датою виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та їх наслідків, так, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії є 20.09.2018.
Аналогічна правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14, де визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності.
Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки під час вирішення даної справи встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у даному випадку, є саме зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби та перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».
У відповідності до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість відмови ОСОБА_1 у призначенні йому одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», та понесення інших витрат ним не підтверджено, стягнення з відповідача судові витрати не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».
Судові витрати присудженню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко