про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 лютого 2020 року м. Рівне №460/418/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо невиконання починаючи з 30.10.2018 постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі № 42230/11/9104, згідно з якою Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області зобов'язано нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум починаючи з 25.05.2010;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області вчинити дії, спрямовані на подальше виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі № 42230/11/9104, згідно з якою Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області зобов'язано нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум починаючи з 25.05.2010.
У позовній заяві позивач зазначає, що у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Рівненській області з 14.04.2016 перебуває на виконанні постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 42230/11/9104, згідно з якою Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області зобов'язано нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію на користь позивача відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум починаючи з 25.05.2010.
Однак, зі змісту листів ГУ ДКС України у Рівненській області № 13-13-11/1101 від 18.04.2019 та № 13-13-10/3268 від 06.06.2019 позивачу стало відомо про те, що вищевказану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 42230/11/9104 виконано 30.10.2018. Позивач зазначає, що вказане не відповідає дійсності. Тому, в листопаді 2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зі скаргою щодо невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі №42230/11/9104.
Листом № Д-4040/07.1-159, № Д-4967/07.1-159 від 11.12.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що з 23.09.2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», прийнята з метою реалізації положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно з цим Порядком, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тобто виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень не відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду.
Стверджуючи про протиправність допущеної у такий спосіб бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний на постійній основі нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 25.05.2010, присуджену на користь позивача за рішенням суду, що набрало законної сили.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Зі змісту позову суд встановив, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду, в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 42230/11/9104.
Відповідно до частини другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Таким чином, вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане дає підстави для висновку, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382 та 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Таким чином суд зазначає, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
З аналізу змісту та вимог позовної заяви суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 42230/11/9104 та здійснення нарахування та виплати державної та додаткової пенсії на користь позивача відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум починаючи з 25.05.2010.
У позовній заяві позивач зазначає, що на його переконання, вказане рішення суду не виконано відповідачем, тобто пенсія, на виконання рішення суду, з 30.10.2018 не нараховується та не виплачується позивачу на постійній основі, чим допущено бездіяльність, яку оспорює позивач. Дійсними намірами позивача є спонукання відповідача до виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, позивач пред'явленням даного позову обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Тому, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 170, статтями 248, 256 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали суду складений 03 лютого 2020 року.
Суддя Нор У.М.