ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 січня 2020 року м. Київ № 640/10525/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія»
до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.03.2019р.,
за участі:
представників позивача - Бужор А.М., Кадькаленко А.С.,
представника відповідача - Павленко С.С.
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.03.2019р. №0014161406, 0014181406, 0014151406.
Ухвалою суду від 14.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в прядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 21.03.2019р., оскільки на момент придбання прав вимоги згідно укладених Кредитних договорів, кінцевий строк повернення грошових коштів сплив за всіма кредитними договорами.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ «Нова фінансова компанія» за результатами якої 14.02.2019р. складено акт №104/26-15-14-06-02-10/31865319 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., валютного - за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р.» (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення: п. 44.1 статті 44, п.п. 14.1.54 статті 14 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9 399 277грн., в тому числі за 2017 рік - на 2 796 045грн., 1 квартал 2018 року на - 4 447 988грн., 3 квартал 2018 року - 2155244грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 16 673 572грн., в тому числі: 1 квартал 2018 року на - 4 998 430грн., півр. 2018 року - 10784360грн., 3 квартали 2018 року на 16 673 572грн. та порушення п.п. 16.1.6 статті 16, п. 30.6 статті 30, п. 46.1 статті 46, п. 49.2 статті 49 ПК України, не подано звіти про податкові пільги за 1 кв. 2017, півр. 2017, півр. 2018 року.
На підставі встановлених порушень відповідачем 21.03.2019р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0014161406, яким за порушення п. 44.1, 44.2 статті 44, п.п. 14.1.54 статті 14 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 796 045грн. за 2017 рік, у розмірі 4 447 988грн. за 1 кв. 2018 рік та у розмірі 2 155 244грн. за 3 квартали 2018 рік; №0014181406, яким за порушення п. 44.1, 44.2 статті 44, п.п. 14.1.54 статті 14 ПК України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20 841 965грн., за податковими зобов'язаннями: 16 673 572грн. та штрафні санкції - 4 168 393грн. та №0014151406, яким за порушення п.п. 16.1.6 статті 16, п. 30.6 статті 30, п. 46.1 статті 46, п. 49.2 статті 49 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510грн.
В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 21.03.2019р. - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до розпорядження №1986 від 23.05.2017р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія» видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг фінансового лізингу; надання гарантій та поручительств; надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2017р., 22.12.2017р., 18.01.2018р. між позивачем (Новий кредитор) та ПАТ «ВТБ Банк» (Первісний кредитор) укладено Договори про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами №57ВД від 01.11.2007р., №60ВД від 01.11.2007р., №58ВД від 01.11.2007р., №59ВД від 01.11.2007р., №66ВД від 04.12.2006р., відповідно до умов яких, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки встановлені договорами.
Відповідно до вказаних вище договорів, ТОВ «Нова фінансова компанія» набуло прав кредитора за укладеними договорами кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Тобто, сплата процентів за користування кредитними коштами є одним з обов'язків боржника згідно умов кредитних договорів і регулюється, відповідно саме умовами належного виконання кредитного договору.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, судом встановлено, що при придбані позивачем суми прав вимоги (сума кредиту та відсотки) у гривневому еквіваленті обліковуються у підприємства на рахунку « 041» у загальній сумі 6690299838,78грн., а саме: ТОВ «Центр управління проектами - Буча» у сумі 905036057,03грн., ПАТ «Готель «Ореанда» у сумі 1582843246,19грн., ТОВ «Паритет-П» у сумі 1719767762,6грн., ДП «ЛД-Україна» у сумі 903675091,25грн., ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія» у сумі 1578977681,74грн.
Як вбачається з Кредитного договору №57ВД (про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії) від 01.11.2007р., укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (Банк) та ТОВ "Центр управління проектами - Буча" (Позичальник) він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Згідно з Кредитним договором №58ВД (про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії) від 01.11.2007р., укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (Банк) та ЗАТ "Готель "Ореанда" (Позичальник), він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Згідно з Кредитним договором №59ВД (про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії) від 01.11.2007р., укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (Банк) та ТОВ "Паритет-П" (Позичальник), він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Згідно з Кредитним договором №60ВД (про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії) від 01.11.2007р., укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (Банк) та Дочірнім підприємством "ЛД-Україна" (Позичальник), він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Відповідно до Кредитного договору №66ВД від 04.12.2006р., укладеного між АК Банком "Мрія" (Банк) та ВАТ "Українська іноваційно-фінансова компанія" (Позичальник), він вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).
Так, згідно з п. 1.1.3 Договору №25 від 31.03.2015р. про внесення змін до Кредитного договору №57ВД від 01 листопада 2007 року, укладеного ПАТ «ВТБ Банк» з ТОВ «Центр управління проектами - Буча», розмір плати за користування кредитом (проценти) становить - 0,1%.
Відповідно до Договору №8 від 30.10.2010р. про внесення змін до Кредитного договору №58ВД від 01 листопада 2007 року, укладеного ПАТ «ВТБ Банк» з ПАТ «Готель «Ореанда», розмір плати за користування кредитом (проценти) становить - 11,5%.
Згідно з п. 1.1.3 Договору №21 від 31.03.2015р. про внесення змін до Кредитного договору №59ВД від 01 листопада 2007 року, укладеного ПАТ «ВТБ Банк» з ТОВ «Паритет-П», розмір плати за користування кредитом (проценти) становить - 0,1%.
Згідно з п. 1.1.3 Договору №23 від 31.03.2015р. про внесення змін до Кредитного договору №60ВД від 01 листопада 2007 року, укладеного ПАТ «ВТБ Банк» з ДП «ЛД-Україна», розмір плати за користування кредитом (проценти) становить - 0,1%.
Згідно з п. 1.1.3 Договору №28 від 31.03.2015р. про внесення змін до Кредитного договору №66ВД від 04 грудня 2006 року, укладеного ПАТ «ВТБ Банк» з ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія», розмір плати за користування кредитом (проценти) становить - 0,1%.
Як зазначено, вказані вище Кредитні договори вступають в дію з моменту підписання і діють до повного виконання зобов'язань.
Як зазначили представники сторін, станом на момент проведення перевірки підприємства, вказані вище Кредитні договори не виконані.
Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, Договори про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за кредитними договорами №57ВД від 01.11.2007р., №60ВД від 01.11.2007р., №58ВД від 01.11.2007р., №59ВД від 01.11.2007р., №66ВД від 04.12.2006р. не змінюють строк їх дії.
Таким чином, Кредитні договори №57ВД від 01.11.2007р., №60ВД від 01.11.2007р., №58ВД від 01.11.2007р., №59ВД від 01.11.2007р., №66ВД від 04.12.2006р. на момент проведення податкової перевірки були чинними, оскільки вони не були виконанні, а тому позивач зобов'язаний був нараховувати відсотки за користування кредитами.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до п. 14.1.255 п. 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування відсотків на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, суд зазначає, що при відступленні права вимоги не відбувається припинення зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні.
У повідомленнях про відступлення прав вимоги, підписаних представником ВАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Нова фінансова компанія», якими повідомлялись боржники зазначено, що ТОВ «Нова фінансова компанія» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними договорами (у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитними договорами).
Таким чином, суд приходить до висновку, що до ТОВ «Нова фінансова компанія» (Нового кредитора) перейшли усі права за Кредитними договорами (Первісного кредитора): вимагати повернення основної суми кредиту та вимагати сплати процентів передбачених Кредитними договорами або чинним законодавством України, а тому ТОВ «Нова фінансова компанія» має чинними усі зобов'язання за вказаними договорами, включаючи відсотки за користування кредитом, які не можуть бути зупинені або скасовані лише у зв'язку зі зміною кредитора.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі №5017/1987/2012 та постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі №913/11/18.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 та позицію Верховного Суду викладену в постанові від 06.02.2019р. у справі №175/4753/15-ц, оскільки 24.01.2019р. Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі у справі №5017/1987/2012 викладено правову позицію у подібних правовідносинах.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 21.03.2019р. №0014161406 та №0014181406.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.03.2019р. №0014151406 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 16.1.6 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Пунктом 30.6 статті 30 ПК України визначено, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1233.
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку цей Порядок є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.
Згідно з п. 3 Порядку №1233 звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Відповідно до п. 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п. 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення цього Кодексу", подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом передбачено застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено неподання ТОВ «Нова фінансова компанія» звітів про податкові пільги за 1 кв. 2017, півр. 2017, півр. 2018 року.
Доказів подання позивачем таких звітів до контролюючого органу до суду не надано.
Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення - рішення від 21.03.2019р. №0014161406, 0014181406, 0014151406 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія» має бути відмовлено повністю.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова фінансова компанія» (01601, м. Київ, провулок Госпітальний, 4-Б, кімната 204, код ЄДРПОУ 31865319) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.01.2020р.