ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
23 січня 2020 року м. Київ№ 640/15527/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомленням учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Державного бюро розслідувань
2. Слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових
розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвої Анни Сергіївни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати інформацію
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвої Анни Сергіївни по ненаданню інформації та копій документів, запитуваних адвокатськими запитами № 19-180-0812 та № 19- 181-0812 від 19.07.2019р.;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію та копії документів, зазначені в адвокатських запитах № 19-180-0812 та № 19-181-0812 від 19.07.2019р, а саме: повні відповіді на кожне поставлене питання та копії кожного документу, що вказані у адвокатських запитах № 19-180-0812 та № 19-181-0812 від 19.07.2019р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він як адвокат здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об'єднання «Головань і Партнери» та з метою надання правової (професійної правничої) допомоги клієнту, зокрема, для надання консультацій і роз'яснень, складення в подальшому заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, тощо, зміст яких охоплюється адвокатською таємницею відповідно до норм Закону про адвокатуру, звернувся 19.07.2019р.до Державного бюро розслідувань з адвокатськими запитами № 19-180-0812 та №19-181-0812 про надання інформації та копій документів. Проте листом № 13310/13309/1.3-19 від 25.07.2019р. у наданні запитуваної інформації за вказаними запитами протиправно було відмовлено.
На думку позивача, ним було дотримано усіх законодавчих вимог щодо оформлення та подання адвокатських запитів, а отже, адвокатські запити № 19-180-0812 та № 19-181-0812 від 19.07.2019р. повністю відповідають чинному законодавству, а підстави відмови Відповідачів у наданні запитуваної інформації є незаконними та необґрунтованими.
Відповідач-1 та Відповідач-2 у відзивах на позов проти позовних вимог заперечили.
25.09.2019р. до суду від Державного бюро розслідувань надійшло клопотання від 23.09.2019р. про закриття провадження у справі. Подане клопотання обґрунтоване тим, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно- правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Як зазначає відповідач, позивач оскаржує відповідь Державного бюро розслідувань на його запит щодо надання інформації, яка є частиною кримінального провадження № 62019000000000683.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Згідно ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і кримінальних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2019р. за вх. № 13310-19 та № 13309-19 до Державного бюро розслідувань (далі також - ДБР) надійшли адвокатські запити адвоката Голованя В.І. щодо надання інформації з приводу надходження до ДБР запиту адвоката Холондовича І.І, а також копії такого адвокатського запиту та відповіді на нього.
Зокрема, у запиті № 19-180-0812 від 19.07.2019р. (вх. № 13309-19) було зазначено, що Адвокатське об'єднання «Головань і Партнери» здійснює представництво інтересів ОСОБА_2 відповідно до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 0812 від 22.05.2019р. У соціальній мережі Facebook ОСОБА_3 поширює копію листа ДБР №13134/1.3/19 від 18.07.2019р., адресованого його адвокату Холондовичу І.І. стосовно закриття кримінального провадження №62019000000000683. У зв'язку з цим, з метою надання клієнту професійної правничої допомоги на підставі ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач просив надати йому наступну інформацію: 1. Чи дійсно адвокату Холондовичу І. І. направлявся лист, копія якого додається до цього запиту? 2. Якщо так, повідомити дату та час (години і хвилини) надходження до ДБР заяви адвоката Холондовича І. І., у відповідь на яку йому було направлено лист №13134/1.3/19 від 18,07.2019р. 3. Повідомити дату та час (години і хвилини), а також спосіб (пошта, кур'єр, особисто) отримання адвокатом Холондовичем І.І. листа №13134/1.3/19 від 18.07.2019р.
У запиті № 19-181-0812 від 19.07.2019р. (вх. № 13310-19) було зазначено, що у своєму Telegram-каналі ОСОБА_3 повідомив про факт отримання Державним бюро розслідувань адвокатського запиту адвоката Холондовича І.І. щодо ходу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683 та про надання Державним бюро розслідувань відповіді на зазначений адвокатський запит 18.07.2019р. У зв'язку з цим, з метою надання клієнту професійної правничої допомоги на підставі ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач просив: 1) Надати копії адвокатського запиту адвоката Холондовича І.І. щодо ходу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683 та доданих до зазначеного адвокатського запиту документів. 2) Надати копію відповіді від 18.07.2019р. на адвокатський запит адвоката Холондовича І.І. щодо ходу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683 та доданих до зазначеної відповіді документів. 3) Повідомити дату та час (години і хвилини) надходження до ДБР адвокатського запиту адвоката Холондовича І.І. щодо ходу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683. 4) Повідомити дату та час (години і хвилини), а також спосіб (пошта, кур'єр, особисто) отримання адвокатом Холондовичем І.І. відповіді від 18.07.2019р. на адвокатський запит щодо ходу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000683.
25.07.2019р. адвокату Голованю В.І. була надана відповідь Слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвою А.С. про те, що запитувана інформація є частиною кримінального провадження № 62019000000000683 та надання такої інформації здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Також у вказаній відповіді, з посиланням на ч.4 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 220 КПК України було зазначено, у даних кримінальних провадженнях позивач не має статусу захисника, представника потерпілого, законного представника, представника юридичної особи, представника іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, у зв'язку з чим його звернення не підлягає розгляду в порядку ст. 220 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із положеннями ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Отже, надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
При цьому, згідно із положеннями ч. 6 ст. 26 Закону України "Про доступ до публічної інформації" адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що право особи на інформацію є одним з її основних конституційних прав та передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, при цьому, вказану інформацію має право отримати адвокат цієї особи шляхом направлення адвокатського запиту до відповідних органів державної влади.
З врахуванням наведеного слід дійти висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки адвокатський запит може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2019 року №686/23317/13-а, які відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає, що згідно із приписами ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із положеннями ч.1 ст.3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Положеннями ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 КПК України визначено, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, суд зазначає, що гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев'ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК).
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Отже, надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин, суд зазначає, що оскарження дій чи бездіяльності органів ДБР до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1 ст. 24 Кримінально-процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що в даному випадку спір виник не з приводу реалізації відповідачами управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при виконанні повноважень під час здійснення діяльності в рамках Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Задовольнити клопотання представника Державного бюро розслідувань від 23.09.2019р. (вх. від 25.09.2019р.) про закриття провадження у справі.
2. Закрити провадження у справі № 640/15527/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Сергєєвої Анни Сергіївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати інформацію.
3. Роз'яснити позивачу, що він може звернутись з позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку кримінально-процесуального законодавства.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
5. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), який сплачений на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, відповідно до квитанції про сплату № 22945 від 14 серпня 2019 року.
6. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), який сплачений на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, відповідно до квитанції про сплату № 22956 від 14 серпня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.В. Патратій